В річницю польського Жовтня

О.Васечко

Від польських подій 1956 р. проминув рік. Для кожного польського патріота Жовтень став початком нової ери в історії Польщі. Як це звичайно буває, в час великого хвилювання навіть світлі уми не здають собі повністю справи з того, що в той час с великого і тривалого, а що лиш явищем хвилевого піднесення.

Минув рік від подій 1956 р., але в Польщі не видно ані великих маніфестацій, ні одушевлення, ні високопарних промов. Бо й справді, становище в країні не зовсім світле. Господарська ситуація не дуже покращала. Лише невелика верства молодої інтеліґенції напружує зусилля в шуканні кращих шляхів до майбутнього, а широкі маси населення поринули у щоденних турботах за хліб насущний. Платні за працю в державних та суспільних організаціях настільки малі, що дуже невеликі можливості чесно здобувати засоби до життя. Хабарництво, крадіжки суспільного і державного майна, спекуляція й хуліганство розкладають суспільний організм. Із нотаток польської преси виходить, що того роду злочинність навіть дещо збільшилася від жовтня минулого року. Люди, що тужать за життям у більш-менш унормованих суспільних стосунках, твердять, що за «сталінського» режиму було тяжко, але принайменше не було безладдя.

Ідеологічні дискусії доводять до того, що трудівництво що дальше то більше розростається. Сьогодні нараховують у Польщі приблизно 200 різних ідеологічно-політичних груп. Ясно, що при такім стані зосередити увагу на певні найважливіші державні справи дуже важко. Але навіть серед широких мас населення не видко якоїсь консолідації. Останніми часами щораз більше чути про розходження між Польською Об’єднаною Робітничою Партією і між селянською партією (ЗСЛ). Відомо, що в грудні минулого року підписали ці партії спільну деклярацію співпраці, яка мала бути символом союзу між робітництвом і селянством. Сьогодні пише польська преса, що ця домовленість була між центральними комітетами партій, але не між масами членства. Польська селянська партія щораз більше виказує праві тенденції.

Селянська маса ставиться лояльно до ПОРП, бо бачить в тому свій інтерес. Вона підтримує сільського-сподарську політику Ґомулки. Після жовтня 1956 р. почався масовий вихід із колгоспів. Їх число зменшилося від 10.000 в 1956 р. до 1.500 сьогоднішнього дня. В тому числі переважають малі колективи. Селянство не виказує зрозуміння до колективної ідеї. В останньому часі зорганізувалося багато (коло 200) нових колгоспів. Це роблять селяни часто з метою, щоб отримати від держави кредити. Отримавши їх, знову розв’язують колгосп, а гроші розподіляють між собою.

Держава підтримує державні господарства, хоч вони нерентовні. На ту ціль йде 60 відс. кредитів. В державних господарствах дуже відчувається брак робочої сили.

І польські патріоти свідомі тих труднощів. Але вони черпають силу в Жовтні, щоб не втратити почуття твердої дійсности і перспективи. Бо ж чим був минулорічний жовтень? — питає автор передовиці в «Життя і право» (20.10.57) — і відповідає: «… був протестом проти забріханости й фікції, проти страху й трусливости. Був вірою в завтра і деклярацією участи в боротьбі… Рік тому назад — перший раз, і від того часу щораз частіше глядять на нас інакше. Не так, як на країну, над якою треба милосердитися, але як на когось, хто здивував усіх розумом, рішучістю й відвагою, якій не забракувало вперше розважливости. Ми стали нараз модні в світі, з нами почали рахуватися. Але в той сам час, коли акції Польщі на світовій біржі політичних оцінок так зросли, серед частини польської суспільности відчувається щось не добре: сумнів у свої власні сили.»

Офіційна польська преса підкреслює як найважніші здобутки Жовтня: 1) врегулювання польсько-совєтських стосунків на засадах рівности. Так був практично відбудований суверенітет /4/ Польщі; 2) поглиблення дружніх взаємин з Китаєм, Індією й іншими азійськими народами; 3) змінилися суттєво взаємини з країнами Заходу (численні торговельні умови, культурні й наукові зв’язки з тими країнами); 4) Польща стала чинником взаємного наближення в світі.

А внутрі Польщі?

Жовтневий пленум партії приніс рішучий наступ проти бюрократичних методів виконування влади, що їх так плекали сталіністи. На VIII пленумі сказав Ґомулка: «… Не хотів би я завертати до сумних картин минулого, коли панувала в нас система культу одиниці. Ця система насилувала демократичні засади і законність. При тій системі ломано людські характери і сумління, топтано людей і опльовувано їх честь. Наклепи, брехні, фальші, а навіть провокації були знаряддям виконування влади. Дійшло до того, що невинних посилали на смерть… Сіяли страх і деморалізацію… З тою системою ми скінчили раз назавжди».

Жовтень дав початок іншому розумінню народньої влади. Він повернув значення засадничій правді, що соціялізм це не лише усуспільнення засобів виробництва, але також система вільности громадянина і пошанування гідности людини. Він створив передумови до згідного з законом виконування влади, створив передумови для здійснення властивої ролі сейму, суду і державного апарату.

Польські публіцисти конфронтують ці осяги з дійсністю і стверджують, що вправді розчавлювання свободи одиниці веде до мертвеччини й маразму в суспільному житті, але з другого боку неконтрольована свобода одиниці веде до звиродіння, безладдя і сваволі.

Щоб привернути найглибше розуміння народньої влади в умовах жовтня 1957 р. треба в першу чергу запевнити їй силу, забезпечити її перед тими, що змагають до віднови антинародньої влади.

Відбудувати найглибше розуміння народньої влади означає — переконати всіх тих, які не розуміють, що суть демократії полягає на безогляднім підпорядкуванні меншости волі більшости. Подавляюча більшість народу — стверджує польська преса — прагне спокою і порядку. «Це треба рішуче вияснити тим, що надуживають демократизацію суспільного життя для дискредитації народньої влади і тим анархізують життя». За цим прийшло припинення видавання газети «По просту» за «нетворчу однобічність в ставленні до соціялізму» і «за безплідну неґацію».

Відбудування найглибшого розуміння народньої влади означає на практиці береження суспільного майна перед крадіжками і дезорганізацією. І тому в останньому часі поставлено перед судами вимогу гостріше судити всіх, що допускаються тих злочинів.

Але в той сам час ставиться засаду, що відбудування найглибшого розуміння народньої влади означає принцип, що політично успішною і тривалою у наслідках може бути тільки метода переконування і з’єднування людей, але не адміністративний натиск.

Не поворот до попереднього періоду, але збільшення авторитету держави й привернення суспільної дисципліни.

В тому сенсі велися наради на десятому пленумі ПОРП 24-26.10.1957. Ґомулка виступив проти так. зв. ревізіоністів, що виступають проти «доґматиків». Осудив також всяке сектантство і доґматизм. Але «доґматизм не можна лікувати ревізіонізмом,». Він заповів велику чистку в партії, щоб зробити її здібною подолати ті завдання, які потрібні, щоб підняти країну з упадку.

Джерело: Вперед (Мюнхен). — Ч. 11 (84). — Листопад 1957. — Стор. 4, 8.

Advertisements

0 Responses to “В річницю польського Жовтня”



  1. Напишіть коментар

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s




Жовтень 2014
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Вер   Лис »
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Останні коментарі

Введіть адресу своєї ел.пошти


%d блогерам подобається це: