Історичний китайський експеримент

О.Васечко

Можна так або інакше ставитися до китайської реформи, чи — кажучи повніше — революції, треба, проте, безсторонньо ствердити, що маємо до діла з історичної ваги експериментом. Вистачить вказати на обставину, що сьогодні вперше від сторіччів Китай відчуває недостачу робочих рук, цей Китай, що завжди страждав перманентним безробіттям, аґрарним перенаселенням і великою масою частинно зайнятих працею людей. Недостачі праці не покривають навіть 250 мільйонів жінок, що перейшли до продукційної праці і працюють нарівні з чоловіками. Експеримент гідний того, щоб прикувати до себе увагу світу!

Про створення китайських народних комун ми вже інформували в попередніх числах «Впереду». Від тоді наспівають все нові і нові вістки, які вказують, що китайські комуни не були тільки подією, викликаною державним адміністративним актом, але стали процесом і загальнонаціональним рухом. Це може найбільша революція в історії китайського народу.

Ще недавно організувалося сільське господарство Китаю на інших основах. По селах запроваджено було сільсько-господарські кооперативи, що величиною були часто менші, як колгоспи на Україні. В них ще зберігалося дуже багато рис приватного способу господарювання: приватна худоба, птиця, знаряддя і т.п. Відповідно до того були також пристосовані внутрішньо-державні організаційні форми: не було «твердого» державного плямування, існували навіть приватні підприємства, втримувалися при житті такі погляди, як «повільне вростання капіталістів у соціялізм», проводилася тактика не загострювання, тільки — навпаки — злагіднювання соціяльно-клясових суперечностей і т.п. Окремим апаратом була державна адміністрація, а окремими господарські організаційні форми. В той час Китай був ідеологічно зближений до Юґославії, що зазначилося і в його «мирній» лінії, яку він разом з Індією і іншими державами відстоював на Бандунгській конференції в квітні 1955 року. Китай відограв тоді історичну ролю, втихомирююче впливаючи на політику Москви по відношенню до деяких народних демократій. Китаєві між іншим треба завдячувати, що на XX з’їзді КПРС акцептовано принцип різних шляхів до соціялізму.

Від 1957 року становище у внутрішнім житті Китаю, а далі і в закордонній політиці зовсім перемінилося. Саме в 1957 році в листопаді з нагоди візити китайських достойників в Москві проголошено ними нову концепцію ідеологічної, мілітарної і економічної інтеґрації т.зв. східнього бльоку. Зовсім слушно — на нашу думку — пояснює цей зворот юґославська газета «Наші розгледі» (з 18.10.ц.р.) внутрішніми причинами Китаю.

Приблизно в травні цього року розпочався рух зливання кооператив в народні комуни. Це не було формальне сполучування кількох чи кільканадцятьох кооперативів, тільки рівночасно їх квалітативна перебудова під кожним оглядом. Перед комунами поставлено нові завдання, дано їм нову організацію, створено новий спосіб життя і праці членів комуни. В червні було вже кілька десятків зорганізованих комун. В кінці серпня було вже згуртовано в комунах біля 170 мільйонів населення, а в середині вересня 300 мільйонів. Сьогодні охоплено в комунах все сільське і маломістечкове населення країни, себто 550 мільйонів населення.

Ми пригадаймо тільки, що для колективізації СРСР треба було кілька років, а крім того треба було кілька років для зорганізування величезного апарату насильства, щоб «заганяти» селян в колгоспи. В Китаю такої «нагінки» немає. Період, коли існували кооперативи, був властиво психологічно-підготувальним періодом. За той час кожному стало ясно, що в умовах Китаю кооперативна організація не розв’яже внутрішньо-китайських труднощів, таких як боротьба з посухою, боротьба з періодичними повенями, боротьба за підвищення урожаїв і т.п. А без розв’язки цих нещасть не може бути поступу. Нам видається слушним підкреслення юґославської преси, що перед китайськими керівниками стоїть як перша і найважливіша мета не так побудова комуністичного чи соціялістичного суспільства, як скорше перемога над питомими для Китаю явищами, бо інакше китайський народ стоятиме над берегом національної катастрофи. Колективні чи комуністичні форми організації суспільства являють собою тільки засіб для опанування китайської природи і економіки. Темпо творення комун вказує на те, що воно відбувається при добровільній і спонтанній співучасті населення. А населення ніколи не підніметься на подвиг ради здійснювання самої доктрини, чи свого шляху до соціялізму. В тому розумінні ми маємо до діла в Китаї з справжньою національною революцією, яка — якраз у тому відношенні — не має подібности з колективізацією в СРСР. Ця остання відчувалася населенням як здійснення певної доктрини чи програми.

Мілітарна організація суспільства — це головне гасло китайської національної революції. Питання видавання законів, якими націоналізується приватну власність, не відограє сьогодні першої ролі. Справа в тому, що такі закони до сьогоднішнього дня не появилися і (за інформацією чеської газети «Руде право» з 10.09.1958) індивідуальна власність членів комуни формально покищо збережена. Так само введення комун вимагає відповідної зміни конституції, з чим китайці не спішаться. Весь рух відбувається без ухвалювання чи зміни законів. Діло, чин випереджують закони і нераз саму думку, що є доказом спонтанности руху. Державна адміністрація практично зіллялася з управлінням комун і практично перестала існувати. Це пішло так далеко, що населення (очевидно під керівництвом партії) вибирає керівництво комуни, обговорює всі справи комуни на спільних дискусіях.

Мілітарна організація суспільства дає себе відчути на самому перебігу робочого дня. На сигнал відбувається підіймання. Молодь часто робить руханху. Тоді йдуть всі на сніданок. Після сніданку відбувається розпроваджування на працю. На працю виходять всі, так жінки, як і чоловіки. Залишаються тільки старики і хворі. Немовлят передають до ясел, дітей до садків і шкіл. Бригади зорганізовані так, щоб можна їх перекидати від одного роду праці до другого; обов’язує загальна засада, що бригада при виконуванні завдань тільки в найбільш необхідних випадках турбує керівників комуни: всі труднощі в зв’язку з виконанням завдання вона старається перебороти сама. Після роботи повертаються всі додому, щоб проводити час до вподоби. Жінки більше домашнім господарством не займаються. Харчування відбувається в публічних харчівнях. Можна їсти без обмежень. За харч нічого не платиться. Це не означає, що страва одноманітна. Ні, кожна харчівня має щоденний спис потрав і кожний має право вибирати страву під свій смак. В деяких комунах приступлено вже до безплатного приділювання бавовняних тканин. Кіно, театр, перукарня, лазня — зовсім безплатні. Так само є безплатною наука в школах, перебування дітей в яслах і садочках, лікарська обслуга, ліки і т.п. Норми праці, які прийнялися в попередніх кооперативах і система оплачування праці формально залишилася без змін. Але вже останні вістки з Китаю свідчать про те, що якоїсь одностайної системи в тому відношенні немає, бо поодинокі комуни вводять відповідно до умов свою власну систему. Ніхто особливо не старається, щоб йому виплачували всю заробітню платню. У всіх комунах переважає тенденція, що більшість доходів комуни треба скерувати на розбудову господарства, на механізацію його, на створення кращих умов праці та побуту. Мета, для якої введено військову дисципліну, для кожного ясна. Населення повторює китайську приповідку: «Насамперед повинно бути гірко, щоб потім було солодко». Також говорять: «Рік-два будемо тяжко працювати, а потім буде великий стрибок в нашому життьовому рівні».

Уже в попередній статті у «Вперед» про народні комуни згадувалося, що вони пересічно охоплюють біля 200.000 душ населення. Комуна є основною одиницею народного господарства. Це значить, що її зусилля зосереджені не тільки на сільському господарстві, але й на різних формах індустрії. Комуни користуються далекойдучою автаркією і не отримують субвенцій від уряду для закупу машин, бо уряд тих субвенцій не має.

Головну увагу зосереджено на підвищенні цьогорічного урожаю. Це вдалося. В деяких культурах осягнено урожай втроє, а часом навіть вчетверо більший, ніж. минулого року. Коли зважити, що комуни почали основуватися тільки цього року, то насувається питання як це можна було в такий короткий строк добитися високого урожаю? На це дає відповідь чеська газета «Правда» з 19 жовтня. В районах, охоплених посухою, населення днями й ночами помпувало воду з каналів на поля. А як діти приходили зі школи, то їх озброювали горшками й відрами та заставляли поливати поля водою. І так без техніки людина перемогла природу. Але тепер вже говориться, що в наступному році має в скорому темпі наступити механізація сільського господарства. Польська преса подає («Штандар млодих»), що передбачується для 1960 року так великий урожай, що його вистачить для цілого наступного року. Це дасть змогу в 1961 році не займатися сільським господарством і дати відпочинок землі. Тимчасом населення зверне усю свою енерґію на зруйнування дотеперішніх хатин та на будівництво мурованих житлових домів. Ця для всього 600 мільйонного Китаю! Сьогодні вже говориться, що теперішній «великий стрибок» вже скоро доведе до того, що Китай за кілька літ вступить в першу стадію комунізму, себто буде господарити за принципом «від кожного за спроможностями, кожному за потребою». Сьогоднішню форму соціялізму окреслюється як найкращу перехідну форму до комунізму. Цей останній має настати вже після п’яти-шости років.

Тяжка промисловість знаходиться в державних руках. Але комуни розвивають в кожнім напрямі свою ініціятиву, будують власні фабрики, головним чином для витворювання продуктів першої потреби, знарядь виробництва, будівельних матеріялів і т.п. Будується також багато електровень, механічних верстатів. фабрик одягу, взуття і т.п. Все це не є державною власністю, тільки власністю комун. Але вже сьогодні є випадки «федерації» комун. З цього робиться теоретичні висновки, що власність комун ще не є всенародною власністю. Вона буде ставати скоро народною власністю в міру того, як федерації комун будуть лучитися і повставатимуть адміністративно-господарські одиниці в розмірах провінції або навіть цілої держави. Це буде етап творення загальнодержавної власности. («Руде право» з 10.09.1958).

Китайський розвиток має величезний вплив на уклад сил в цілому соціялістичному світі. Швидкий перехід Китаю до комунізму відбирає пальму першенства у Радянського Союзу з побудові комунізму. Сталін визначував 1955 рік як перший рік комунізму та голосив, що він ще думає дожити до комунізму. Маленков на XIX з’їзді також говорив про 1955 рік. Після смерти Сталіна дату побудови комунізму пересунено на необмежений час. Сьогодні ніхто конкретно не може сказати, коли це свято наступить. В кожному разі не скоріше, як в 1970 році. А Китай говорить, що він за п’ять літ уже побудує комунізм. В цьому твердженні китайських комуністів бачимо відстоювання китайського шляху, як того шляху, що найшвидше і найпевніше веде до комунізму, та заперечування радянського шляху. Якщо Китай буде далі добиватися успіхів, то дискусія про шляхи до комунізму та про те, що таке комунізм, мусить набрати іншого змісту.

Можна завважити, що радянська преса наразі доволі поверховно трактує китайський експеримент. Можна навіть твердити, що Радянський Союз входить поволі в критичне /4/ становище. З Китаєм його лучить покищо боротьба проти юґославського ревізіонізму. Але й на тому відтинку Китай займає багато більше екстремну позицію. Загальний розвиток в Радянському Союзі виказує тенденцію не до наближення, тільки — навпаки — до віддалення від китайської практики. Він прихиляється щораз більше до типу розвитку, що є в европейських народних демократіях. В багатьох проблемах вже не він визначує лінію народним демократіям, тільки наслідує елементи, яких коріння знаходиться в народних демократіях. Ціла хрущовська реформа управління промисловістю не є ориґінальним радянським твором.

Зовсім неґативну позицію до китайського експерименту займає Юґославія. Юґославські публіцисти твердять, що китайський експеримент має на меті виконати велике завдання національного значення. Для виконання цього завдання вибралося «військову методу» і «військову дисципліну». Це все, однак, не має нічого спільного з комунізмом. А коли китайці все таки говорять, що вони будують «комунізм», то це тільки компромітація комунізму. Китайський експеримент показує, що дотеперішній китайський «шлях» вступив у поважну кризу. Це є криза т.зв. бюрократичного державного капіталізму. («Політика» з 25 вересня 1958).

Преса народних демократій ставиться по різному до подій в Китаї. Найбільше місця присвячує китайцям чеська преса. Вона подає обширні репортажі (напр. «Руде право» з 5 жовтня), але не займає становища. Вона твердить, що китайський шлях до комунізму може знайти пристосування в інших країнах, але в жодному випадку не в… Чехословакії. Подібні інформації дає польська преса. Вона з повним респектом ставиться до великих завдань, що їх ставлять перед собою китайці. Згадуючи, що китайський шлях зрівняв жінок з чоловіками в продукційному процесі, притягнув жінок навіть до військової служби і розбив родинне життя, робить аналогію до становища польських жінок в «минулому» (.сталінському) періоді і в той спосіб віддалює можливість якогось застосування китайських методів у Польщі.

Найбільш прихильною до китайських методів виявила себе Албанія, яка є у ворожих відносинах з Юґославією. Вона радо схвалює китайські методи, називаючи по імени звідкіль вони походять, щоб протиставити їх юґославському шляхові. В Албанії ухвалена постанова ЦК партії про те, що кожний партійний і державний урядник зобов’язаний один місяць на рік фізично працювати. Ця постанова покликується на досвід китайської партії. Також організується в Албанії т.зв. зразкові сільські фарми, що мають в собі «китайські елементи». Подібні комбінації робить у себе Болгарія. Все використовується до кампанії проти Юґославії.

Аналізуючи становище, яке витворилося в соціялістичному світі після заведення в Китаї комун, мимоволі приходимо до висновку, що радянсько-юґославський конфлікт тратить на гостроті. Ідейну протиюґославську кампанію очолює Китай, якого СРСР був підтримав з тактичних оглядів. Але тенденцією соціяльного розвитку СРСР сьогодні є «европеїзація». СРСР шукає контактів з західнім світом і можливо бажав би міжнароднього відпруження. В Китаї процеси йдуть в противному напрямі. Із давнього китайсько-радянського союзу залишилася тільки політично-військова вісь Москва—Пекін. /5/

Джерело: «Вперед» (Мюнхен). — Ч. 12 (96), грудень 1958. — Стор. 4 і 5.

0 Responses to “Історичний китайський експеримент”



  1. Напиши коментар

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.




Листопад 2013
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Жов   Гру »
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930  

Введіть адресу своєї ел.пошти


%d блогерам подобається це: