Ще до питання народніх комун в Китаї

Б.Левицький

В попередньому числі «Впереду» ми поінформували читачів у загальному про постанову ЦК Комуністичної Партії Китаю щодо т.зв. народних комун. В міжчасі появилися матеріяли, з яких можна докладніше оцінити значення китайських комун не тільки з погляду їх важливости для народного господарства Китаю, але також їх впливу на всякі інші проблеми комунізму у східньому бльоці.

1. Організація народних комун.

Народні комуни постають шляхом злиття дотеперішніх продукційних кооперативів-колгоспів. Це, однак, ще не значить, що вони є через те влитою організаційною формою сільського господарства; в рядах з новопосталих комун знаходяться крім сільсько-господарських робітників також промислові робітники, урядовці, учителі, учні, а навіть військові відділи, одним словом, все населення даної територіальної одиниці. Першочерговим завданням комун не є праця в сільському господарстві, тільки керування розвитком цілого господарства даної територіяльної одиниці. Згідно з напрямними Пленуму ЦК КП Китаю комуни мають відогравати вирішну ролю в індустріялізації країни. Народна комуна є отже основною організаційною одиницею господарства.

Пересічно об’єднує комуна 10.000 родин до 60.000 душ населення. Але вже останні вістки з Китаю говорять, що існує тенденція збільшити комуни. (Для порівняння згадаймо, що колгосп на Україні об’єднує пересічно 400 дворів). Територіяльно покривається комуна з районом (повітом). Але вже існує багато комун, що охоплюють навіть цілу область. Організація керівництва є триступінна: керівним органом є «штаб комуни», що покликується до життя шляхом виборів. (На жаль, сьогодні не можна ще про ці вибори чогось докладнішого сказати). Нижчим органом є «районний штаб» комуни, що керує одним відділом комуни і є посередньою ланкою між головним керівництвом і третім ступнем — поодинокими робочими бригадами чи колонами.

Відношення поміж комунами і державою не є ще зовсім ясне. Комуна поставляє державі частину виробів; другу частину вона зуживає для своїх власних потреб. Центральний Комітет КП пропонував завести систему заробітної платні за трудоднями. З інших джерел, однак, вже відомо, що сьогодні існують в комунах дві форми оплати праці: або грішми, або у формі безплатного утримування членів комуни (введено картки на харчування в їдальнях, квитки до купальних басейнів, безплатну лікарську обслугу, приділи-одягу, утримування дітей і т.п.). Цікаво, що селяни, мабуть через примітивні умови у своїх домовищах, пристають на останню форму зарплатні; це також вигідно для керівництва комун, бо члени комун працюють дуже часто далеко від місця прожитку.

2. Роля комун в народному господарстві

Ідея народних комун викристалізувалася в перебігу внутрішньопартійної! дискусії, що розпочалася в травні минулого року.

Тоді падали такі гасла, як «хай цвітуть сто квітів», або «за упорядкування стилю партійної праці» і т.п., що опісля викликали постанову проти «правих елементів» і призвели до ліквідації ліберального курсу. Все таки у висліді дискусії здобули для себе ґрунт дві напрямні: притягнути до активної співпраці найширші маси населення і повести консеквентну боротьбу проти бюрократизму.

Перша напрямна призвела між іншими до перемін в цілій індустріялізаційній політиці китайських комуністів. Вени прийшли до переконання, що сама теза про індустріялізацію шляхом побудови великих та модерних заводів не є слушна, бо, мовляв, можна зробити стрибок до вищої форми суспільних відносин також шляхом основування великої кількости малих та примітивних підприємств, хоча б і ремісничого типу. Кинено гасло «маси до боротьби за метал» (бо якраз йшлося про метал), що практично призвело до основування великої кількости чавунових і сталевиварних малих підприємств на базі місцевих ресурсів і робочої сили. Показалося, що ця ідея дала успіх: офіційно повідомлено, що продукція сталі в цьому році подвійно збільшилася. Китай огорнула виробнича гарячка. З промови китайського маршала Єг-Чін-Їнґа з 11 жовтня ц.р. у Варшаві довідуємося, що тільки від січня до серпня 1958 року побудовано в Китаї 7,5 мільйонів нових фабрик і ремісничих варстатів!

Також, якщо йдеться про сільське господарство, головну увагу зосереджено не так на управу культур чи раціоналізацію скотарства, як скорше на виконання широко заплянованих меліорацій, реґуляції рік, заліснювання мало управних теренів і т.п. Сам факт, що цього року наводнено штучно, через побудову ариків (каналів до наводнювання), 65,3 мільйонів посівної площі, вказує на те, що для виконання тих робіт стосується методи «трудармії». В цьому році осягнено в той спосіб рекордовий урожай. Офіційно твердиться, що Китай унезалежнив себе від погоди і розв’язав хлібне питання.

3. Теоретична сторінка проблеми

Для розв’язки питання індустріялізації якої-будь країни входять в гру три фактори: капітал, техніка і робоча сила. Також науковці, твердять, що в деяких умовах можна заступити капітал і машини в далекій мірі робочою силою. В Кита; робиться намагання практично здійснити цей варіянт. Незважаючи на брак капіталу і техніки, на ізоляцію від Заходу і на недостатню поміч СРСР та країн народних демократій, Китай намагається методами «трудармії» в народних комунах швидкими темпами доконати індустріялізації країни. Китайські експерти признають, що вироби всіх тих кустарних підприємств під оглядом якости будуть меншевартними. Хоч з другого боку треба бути дуже обережним в передчасних оцінках відносно масових китайських підприємств і печей-ліліпутів. Ми забуваємо часто, що доменні і мартенівські печі існують щойно від кількох десятків років, а виробництво сталі таке старе, як наша цивілізація. Що деякі високовартісні роди сталі, як наприклад толедська чи дамаська, ще до сьогоднішнього дня виробляються «примітивними» сталеварними методами. При побудові автострад, каналів і гребель можна заступити машини стотисячною масою людей з лопатами і молотками. Щоб в такий спосіб осягнути успішні результати, треба користуватися методами справді військової дисципліни організації життя.

Народні комуни являють собою також своєрідну розв’язку для аґрарного перенаселення /3/ країни. Цією проблемою поважно займаються деякі експерта східніх країн, як Польщі, Болгарії, а навіть СРСР, де аґрарне перенаселення є справді суспільним злом, хоч не таким як в Китаї, де воно творить поважну небезпеку. Коли сьогодні народні комуни стосують методу максимального використання робочої сили для здійснення плянів, що перевищують нормальний засяг сільськогосподарських робіт, то це практично означає вже на сьогоднішній день ліквідацію звичайних проявів аґрарного перенаселення, себто існування на селі невикористаної робочої сили. Ці метоли в СРСР ніколи не стосувалися. Сполучення сільського господарства, промислу і управління в одну цілість в рамах комун вможливлює удосконалювання раціонального і швидкого розподілу праці і створює можливість розв’язувати позитивно проблему аґрарного перенаселення також на майбутнє, коли техніка масово включиться в сільське господарство Китаю.

4. Китайські народні комуни і Москва

Коли радянська преса дуже стримано і скупо звітує про китайські комуни, то це ще не значить, що радянські експерти не є поінформовані про реформи в Китаї. Їх стриманість означає передовсім неґативну поставу до Китайського експерименту. В серпневому числі «Вопросы экономики» була опублікована стаття Хачатурова «Про перспективи технічного проґресу», що є своєрідною полемікою з китайськими комунами. Автор пригадує, що перехід до комунізму можливий тільки на базі надвишки всіх родів виробів, що «здійснення комунізму залежить не тільки від збільшення продукції, але й від того, як ті вироби будуть продукуватися», що «марксизм-ленінізм учить, що переміна суспільно-економічної формації буде доконана не тим, що продукується, але в який спосіб продукується». Пояснення тут зайві.

Багато авторів справедливо вказують на те, що організування в Китаї народних комун є однозначне з перемогою тези про <різні шляхи до ссціялізму», і то в такій формі, яка досі в історії комуністичного руху була незнана. Також слушне, що проголошення в Китаї переходу до комунізму автоматично принижує провідну ролю СРСР в комуністичному бльоці. Нам видається, що слід вказати ще на іншу консеквенцію останнього повороту з Китаї: китайський шлях до індустріялізації і комунізму мусить також допровадити до певних і то позитивних розходжень у світовому комуністичному русі, бо ж не одна «бідна» і недорозвинена країна почне шукати в китайському досвіді того, що в її умовах може знайти практичне пристосування. Сьогодні вже не є тайною, що радянський досвід побудови комунізму не тільки що показався непридатним в деяких країнах народньої демократії, але викликав там навіть активний спротив. А що ж тут згадувати про деякі азійські країни!

Треба передбачувати, що вдалий китайський експеримент призведе до перевірки теоретичних програм багатьох комуністичних партій, головно азійських країн. Важне є ствердження, що китайський народ робить спробу двигнути свою економіку швидкими темпами вперед і стати таким чином одним з наймогутніших народів світу. Мабуть ще наша генерація буде свідком цієї історичної переміни.

Джерело: «Вперед» (Мюнхен). — Ч. 10 (94), жовтень 1958. — Стор. 3 і 4.