Друга п’ятирічка індустріялізації Китаю

Г-ко

Восьмий з’їзд китайської компартії, що скінчився 27-го вересня ц.р., затвердив новий, другий п’ятирічний плян Китаю на 1958-1962 рр. Перша китайська п’ятирічка почалася з 1953 році й має скінчишся в 1957 році, хоч багато цілей її вже виконано зараз, так що в цілому п’ятирічка буде значно перевиконана.

Друга п’ятирічка, подібно як і перша, головною метою має індустріялізацію Китаю. Плян передбачає, що між 1958 і 1962 роками національний дохід Китаю зросте на 50%, тобто середньорічний темп росту становитиме біля 8,5%. Це повільніший темп росту, ніж під час перших п’ятирічок в СРСР, що говорить за те, що китайські комуністи не такі безоглядні, як Сталін.

Деякі плянові цілі другої п’ятирічки приводимо нижче, порівнюючи їх з фактичною продукцією Китаю в 1955 році:

Коли Китай виконає другу п’ятирічку, — а в цьому мало може бути сумнівів, — його не можна буде ще вважати індустріялізованим, міряючи на одиницю його величезного населення чи території. Але як окрема країна, він стане могутньою державою. Досить казати, що по продукції важкої промисловости в 1962 році він пережене вже Японію і стоятиме на першому місці в Азії. В світі ж Китай стоятиме на п’ятому місці — після США, СССР. Англії й Західної Німеччини, бо пережене вже й Францію. Сьогодні, одначе, по промисловій продукції Китай ще дорівнює тільки Італії. (Ці порівняння беремо не з китайських джерел, а вираховуємо їх на підставі даних Об’єднаних Націй).

Допомога СССР для індустріялізації Китаю з китайської точки зору є поважна. В першій китайській п’ятирічці 1953-1957 рр. 16% від всіх китайських капіталовкладів у нове будівництво становлять засоби виробництва, придбані в СССР. Іншими словами, майже один рік з п’ятирічки індустріялізації — це індустріялізація за допомогою СССР. Однак. не слід думати, що допомога СССР є якесь абсолютне поняття. Фактично допомога полягає тільки в тому, що СССР погоджується продавати в Китай важкі машини, цілі підприємства й інші знаряддя виробництва. Але за всі ці речі Китай негайно ж платить СССР експортом сировини, стратегічних руд та сільськогосподарської продукції. Нічого Китай не дістає від СССР задарма. Ані навіть не є совєтська допомога Китаєві в формі довготермінових позик. (Існує кілька невеликих довготермінових позик СССР Китаєві, але вони звичайно не підходять під категорію допомоги.) За всі машини й капітал, імпортований з СССР Китай негайно платить своїм експортом. Цей факт китайські джерела особливо постійно підкреслюють, бо це значить, що Китай таки є незалежний від СССР, а всі зв’язки між обома країнами є цілком рівноправні, короткотермінові і неглибокойдучі.

Совєтська допомога мусить грати поважну ролю в індустріялізації Китаю й у другій китайській п’ятирічці. Слід відзначити, що для СССР ця допомога аж ніяк не є важким тягарем. В 1951-1955 рр. СССР віддав Китаєві лише 1,3% всіх своїх капіталовкладів. Можна думати, що СССР є в стані давати й більше, /7/ та лише Китай є не в стані платити за таку велику допомогу. Крім того, на допомозі Китаєві СССР фактично втрачає тільки час власного росту, а більше нічого. Продукти. імпортовані з Китаю, совєтська держава перепродує на власному внутрішньому ринку напевно по вищих ціпах і в такий спосіб її допомога Китаєві напевно оплачуються з зиском. /8/

Джерело: «Вперед» (Мюнхен). — Ч. 11 (72), листопад 1956. — Стор. 7-8.