Заключне слово

Франц Фанон

Товариші, давайте приймемо рішення про зміну курсу. Треба струсити з себе непроглядну темряву, що в ній ми заблукали, і йти далі. Ми маємо зустріти прийдешній день у всеозброєнні, не втрачати пильности та рішучости.

Нам треба облишити наші мрії, відкинути старі вірування і розстатися з давніми друзями. Не марнуватимемо часу на непотрібні молитви або нудотні імітації. Залишимо ж цю Европу, що не перестає гомоніти про людину і критикувати її всюди, де б вона з людиною не стикнулася, в усіх куточках своїх власних вулиць, в усіх куточках світу!

Минули століття відтоді, як Европа зупинила розвиток инших людей і підкорила їх в ім’я своїх намірів і заради своєї слави; століття відтоді, як в ім’я якогось вдаваного «духовного досвіду» вона придушує майже все людство. Подивіться, як воно затиснуте тепер між атомним знищенням і духовним розпадом.

Хоча можна сказати, що вона досягла всього, чого прагнула.

Европа була віданням своїй справі, цинічним і жорстоким володарем світу. Бачите, як далеко простяглися тіні від її палаців. Кожний рух Европи долає кордони простору та думки. Европа відмовилась від будь-якої людяности, скромности; її нічого не хвилює, нічого не викликає у неї почуття ніжности.

Для людей у неї були лише скупість і презирство; людей вона тільки жорстоко вбивала.

Отже, браття, як же ми не розуміємо, що у нас є справі важливіші, ніж слідувати за цією Европою.

Европою, що ніколи не припиняла говорити про людину, заявляти про свою турботу лише про людину; тепер ми знаємо, що то були за страждання, якими оплачено всі здобутки її духовного досвіду.

Отож, товариші, европейській грі кінець, треба шукати щось инше. Сьогодні ми можемо все, якщо не будемо наслідувати Европу, якщо відкинемо бажання наздогнати Европу.

Европа сьогодні рухається на такій божевільній, карколомній швидкості, що вона просто втратила контроль і здоровий глузд, і засліплена несеться до прірви, що від неї слід триматися якомога далі.

Одначе правдою є і те, що нам потрібна модель, схема, приклади. Багатьох з нас найбільше захоплює европейська модель. Для цього на попередніх сторінках було розкрито, що за поразки чатуються на імітаторів. Европейські досягнення, европейська техніка, европейський стиль не повинні більше нас спокушати і виводити з рівноваги.

Коли я шукаю людину в европейських техніці та стилі, то знаходжу тільки заперечення людини і нескінченний потік вбивств.

Людські умови, людська думка, співпраця в ім’я тісніших зв’язків між людьми, — ось нові проблєми, що вони вимагають справжньої винахідливости.

Давайте вирішимо не імітувати Европу та напружити наші м’язи і мозок заради праці у новому напрямку. Давайте спробуємо винайти цілісну людину, що її Европа не спромоглася створити.

Два століття тому колишня европейська колонія вбила собі в голову наздогнати Европу. У цій своїй гонитві вона досягла таких успіхів, що Сполучені Штати Америки перетворилися на жахливе чудовисько, де пороки, хвороби та нелюдськість Европи перевершали самі себе.

Товариші, чи залишилось нам ще щось крім створення третьої Европи? Захід бачив в собі втілення духу. Саме в ім’я дух, европейського духу, Европа обґрунтувала свої злочини й узаконювала рабство, що в ньому тримали чотири п’ятих людства.

Европейський дух має дивний початок. Все европейське мислення розвивалось у найбільш нелюдимих, найбільш важкодоступних місцях. Стало природним майже не бачитися з людьми.

Безперервний діялоґ із самим собою, безсоромна самозакоханість проклали шліх до напівбожевілля, коли розумова праця перетворилась на страждання, а реальність перестала належати живій людині, що працює і продукую, — вона стало просто словами, словосполученнями, напруженням, породженим значеннями цих слів. Знайшлись, щоправда, европейці, що закликали европейських робітників розбити цю самозакоханість і прорватися у реальність.

Загалом европейські робітники не відповіли на ці заклики. Адже робітники думали, що чарівна пригода европейського духу була і їх пригодою.

Усі елєменти вирішення великих проблем людства у той чи инший час були присутні у мисленні Европи. Але дії европейських людей не призвели до здійснення їх місії — вони не зосередились на цих елєментах, не змінили їх взаємовідносини, їх буття, не змінили ці елєменти, нарешті не розглянули проблєми людини на безмежно вищому рівні.

Сьогодні ми є свідками застою Европи. Втікаймо, товариші, від цього нерухомого руху, де діялєктика поступово перетворюється на лоґіку рівноваги. Повернімося до питання людини. Повернімося до питання розумової реальности, розумової маси всього людства, що його зв’язки треба зробити тіснішими, уріжноманітнювати, а спілкування — людянішим.

Нумо, браття, у нас надто багато роботи, щоби гратись у  старомодні ігри. Европа зробила те, що мала зробити, і зрештою вона це зробила добре; годі звинувачувати її, слід твердо сказати, що вона загралась. Ми більше її не боїмося, то ж перестаньмо їй заздрити.

Країни «третього світу» сьогодні стоять проти Европи як величезна маса, чиїм пляном має бути стати пошук рішень для проблєм, що з ними не змогла впоратись Европа.

Отже, що має значення, так це не питання зиску, не питання виробництва, не питання продуктивности. Ні, йдеться не за повернення до природи. Йдеться конкретно за те, щоб не дозволити тягнути людину в напрямку, де її спотворюють, щоб не нав’язувати мозку ритм, що швидко вносить в нього безлад і руйнує його. Недопустимо, коли під приводом того, що, мовляв, наздоганяємо, над людиною знущаються, відривають її від самої себе, від її сумління, ламають, вбивають.

Ні, ми нікого не хочемо наздогнати. Та ми хочемо не припиняти наш рух ні вдень, ні вночі, наш рух разом з людиною, разом з усіма людьми. Йдеться не про витягування у величезний караван, в якому люди відокремлені такими відстанями, що майже не бачать того, хто йде попереду, а люди, що більше не впізнають один одного, чимдалі рідше бачаться, менше розмовляють один з одним.

Для країн «третього світу» йдеться за початок нової історії людини, що в ній знайдеться місце не тільки для іноді надзвичайних тез, висунутих Европою, але також в ній не забудуть про злочини Европи, наймерзенніший з яких вчинили проти самої природи людини, не забудуть про патолоґічне розчленування її функцій і порушення її єдности в рамках одного суспільства, стратифікацію, величезне напруження, викликане істнуванням кляс, нарешті — у світовому маштабі — расову ворожнечу, рабство, експлоатацію та особливо безкровний ґеноцид, що він списав півтора мільярди людей.

То ж не віддаватимемо належне Европі, створюючи держави, інституції та суспільства, що надихаються її досвідом.

Людство чекає від нас иншого, не цієї карикатурної та непристойної імітації.

Якщо ми хочемо перетворити Африку на нову Европу, Америку на нову Европу, тоді довіримо долі наших країн европейцям. Вони знатимуть, як діяти, краще, ніж найталановитіші з нас.

Та якщо ми хочемо, щоб людство зробило крок уперед, якщо ми хочемо підтягнути його до рівень, що відріжнятиметься від рівня, який йому відвела Европа, треба бути винахідливими, треба відкривати нові шляхи.

Якщо ми хочемо виправдати сподівання наших народів, треба шукати в иншому місці — не в Европі.

Ба більше, якщо ми хочемо виправдати сподівання европейців, ми маємо не віддзеркалювати їх, хай так як ідеально, їхнє суспільство та їхній спосіб мислення, що від них час від часу нудить навіть їх самих.

Европі, нам і людству, товариші, слід змінити погляди, розробити нове мислення, спробувати поставити на ноги нову людину.

Переклад з французької: «Вперед».

«Заключне слово», це — останні сторінки книги «Гнані і голодні» (Les damnés de la terre, 1961).