Вибрані листи: Енґельс Шмідтові (1 листопада 1891)

Енґельс Шмідтові

1 листопада [1891 р.]

Без Геґеля, звичайно, обійтися не можна (вивчаючи марксизм), і до того ж треба час, щоб його перетравити. Стисла лоґїка в Енциклопедії — це чудовий початок. Але ви візьміть VI том зібр. творів, а не окреме видання Розенкранца (1845 р.), бо в першому є далеко більше пояснювальних додатків, хоча для тупоголового Геннінґа[1] вони частенько були назрозумілі.

У вступі ви знайдіть §26 і далі, Насамперед критику Вольфового опрацювання Ляйбніца (Метафізика в історичному розумінні). Потім англо-французький емпіризм, §37 і далі, потім /277/ — Канта §40 і дальші, нарешті містицизм Якобі §61. В розділі І („Буття”), ви не зупиняйтеся надто довго на „Бутті” і „Ніщо”. Останні параграфи „якість” потім, „кількість” і „міра” багато кращі. Але головна частина — це наука про „сутність”. (die Lehre von Wesen). Викриття цілковитої неспроможности абстрактних суперечностей, при чому, як тільки хочеш ухопити міцно один бік (суперечності), так він непомітно обертається на інший. Ви можете з’ясувати собі це завжди на конкретних прикладах. Наприклад, яскравий зв’язок неподільности тотожности й різниці ви, як наречений, знайдете в собі самому й у вашій нареченій. Цілком неможливо встановити чи є статеве кохання радість від того, що тотожність у різниці, або різниця в тотожності. Відкиньте тут різницю (в даному разі статеву) або тотожність (людяність обох). І що ж у вас залишиться? Я пригадую, як мені спочатку дошкуляла саме ця неподільність тотожности й різниці, хоч ми не можемо й кроку ступити, щоб не наткнутися на неї.

Але ви не повинні читати Геґеля так, як читав його П.Варт, саме для того, щоб відкривати в ньому паралоґізми й пересмикування, що правили йому за підойму при збудуванні. Це школярева робота. Далеко важливіше відшукати під неправильною формою і в штучному зв’язку справедливе й геніяльне. Переходи від одної категорії до іншої або від однієї суперечности до дальшої майже завжди довільні. Частенько це буває за допомогою дотепу, як наприклад, позитивне й негативне — обоє гинуть, (дослівно йдуть на дно, до основи — zu Grunde gehen), тим то Геґель може перейти до категорії основи. Міркувати про це багато — значить гаяти час. А що в Геґеля кожна категорія являє собою ступінь в історії філософії (як він здебільшого її наводить), то ви зробите добре, коли проглянете його виклади з історії філософії (один із найгеніяльніших творів). Для відпочинку можу вам радити естетику. Якщо ви трохи так попрацюєте, ви здивуєтеся.

Перекручування діялектики в Геґеля основано на тому, що вона мусіла бути в нього „саморозвитком думки” і тому діялектика речей — це лише її відбиток. А насправді діялектика в нашій голові — це лише відбиття дійсного розвитку, що відбувається в світі природи й людського суспільства й підлягає діялектичним формам.

Порівняйте хоч би розвиток у Маркса від товару до капіталу з розвитком у Геґеля від буття до небуття, і у вас буде чудова паралель для конкретного розвитку, як він випливає з фактів, з одного боку, і з другого — абстрактна конструкція, де найгеніяльніші думки й подекуди дуже важливі переходи, як, наприклад, якости в кількість, і навпаки, обертаютьса на уявлюваний саморозвиток ідеї з одної на іншу. На зразок цього можна скласти ще десяток подібних. /278/

Примітки

[1] Г е н н і н ґ — правий геґеліянець. Редактор заснованого ним 1827 р. часопису „Jahrbücher für wissenschaftliche Kritik” („Щорічник наукової критики”) і редактор зібр. творів Геґеля, виданого 1843 р.

В своєму листі до К.Шмідта від 4 лютого 1892 р. Енґельс знову згадує Геґеля. „Якщо в Геґеля ви надибаєте на болото, — пише він там, — то ви на цьому не зупиняйтесь. Через шість місяців ви знайдете на цьому ж самому болоті тверді камені, на які можна стати, і щасливо перейдете”. Далі Енґельс зазначає, що той закінчений ряд щаблів розвитку ідей, які є в Геґеля, стосуються до  с и с т е м и, до того, що немає тепер значення. Він наводить знову, як приклад, той самий перехід позитивного й неґативного до категорії основи з „Енциклопедії” і каже, що ці переходи треба робити кожною мовою по-новому. „Перекладіть рядки ступенів у н а у ц і  п р о  с у т н і с т ь (Lehre von Wesen) іншою мовою й переходи будуть здебільшого неможливі. Суть не в цьому, а в методі, — в принципі загального руху й загального взаємодіяння, у відповідному підході до вивчення предмету, що не дає думці заспокоїтися, а спонукає її якнайправильніше відбивати дійсність в її русі й у всій її складності.

Надрукований у кн.: К.Маркс і Ф.Енґельс. Вибрані листи. (Уклав В.В.Адоратський. Переклав О.Соболів.) — Державне видавництво «Пролетар», Харків-Київ, 1931. — Стор. 277-279.