Вибрані листи: Енґельс Бльохові (21 вересня 1890)

Енґельс Йосипу Бльохові

Лондон, 21 вересня [1890 р.]

З погляду матеріялістичного розуміння історії основний момент в історичному процесі кінець-кінцем є виробництво й відтворення дійсного життя. Ні я, ні Маркс більшого не доводили. Якщо хтось перекрутить це твердження в тому розумінні, ніби економічний момент є єдиний визначний момент, тоді це твердження обертається на абстрактну, безглузду фразу, що /265/ нічого не говорить. Економічне становище — це основа, але на перебіг історичної боротьби впливають і в багатьох випадках визначають переважно форму її різні моменти надбудови: політичні форми клясової боротьби та її наслідки — конституції, що їх установила переможна кляса після своєї перемоги й т.ін. правові форми, і навіть відображення всіх цих справжніх боїв у мозку учасників, політичні, юридичні, філософські теорії, релігійні погляди та їхній дальший розвиток у систему догмів. Тут є взаємодіяння всіх цих моментів, в якому, кінець-кінцем, економічний рух, як доконечний, прокладав собі шлях через нескінченну низку випадковостей (тобто речей і подій, у яких внутрішній взаємний зв’язок до того віддалений, або до того важко його визначити, що ми можемо забути про нього, вважати, що його немає). В- противному разі застосувати теорію до будь-якої історичної доби було б легше, ніж розв’язувати найпростіше рівняння першого ступеня.

Ми творимо свою історію самі, але, поперше, ми творимо її серед досить певних передумов та умов. Серед них, кінець-кінцем, економічні є вирішальні. Проте й політичні умови й т.ін. навіть традиції, що живуть у людських головах, відіграють певну ролю, хоч і не вирішальну. Пруська держава виникла й розвинулась з історичних і, кінець-кінцем, економічних причин. Але навряд чи можна, не ставши педантом, запевняти, що серед сили дрібних держав Північної Німеччини саме Бранденбурґ був призначений на ролю великої держави, в якій втілилися економічні різниці, мовні різниці, а з часів реформації і релігійні відміни між північчю й півднем, при чому це заздалегідь визначила саме тільки економічна конечність, а інші моменти не впливали (головна причина те, що Бранденбурґ володів Прусією й через це був втягнений в польскі справи, а отже й у міжнародні політичні стосунки, які стали за вирішальні також і при утворенні могутности Австрійської династії). Ледве чи пощастить будь-кому, не викликавши сміху, пояснити економічно існування кожної маленької німецької держави в минулому й тепер, або пояснити економічно походження горішньо-німецьких змін у голосівках, які поділяють Німеччину (щодо діялекту), на дві половини, що посилюється ще географічно гірським пасмом від Судетів до Тавнуса!

Подруге, історія відбувається так, що прикінцевий наслідок постає з суперечностей багатьох окремих воль, при чому кожна з цих воль стає тим, чим вона є, знову таки через силу силенну особливих життьових обставин. Отже є безліч сил, що перехрещуються, безмірна група паралелограмів сил, і з цього перехрещування випливає єдиний загальний наслідок — історична подія. Цей історичний наслідок можна розглядати, як продукт однієї сили, що діє як ціле, несвідомо й мимохить. Аджеж те, чого хоче один, проти цього заперечує кожний інший, /266/ з’являється щось таке, чого ніхто не хотів. Таким чином, історія, як вона йшла досі, відбувається подібно до природно-історичного процесу и підлягає суттю тим самим законам руху. Але з того, що волі окремих людей, з яких кожен хоче того, до чого їх вабить будова їхнього тіла й зовнішні, кінець-кінцем, економічні обставини (або свої особисті, або взагалі усього суспільства), що ці волі досягають не того, чого вони хочуть, але зливаються у щось спільне, в єдиний загальний наслідок, — із цього не слід виводити висновку, що ці волі дорівнюють нулеві. Навпаки, кожна воля додає свою пайку до загального наслідку й настільки міститься в ньому.

Далі, я прошу вас вивчати цю. теорію з ориґінальних джерел, я не з других рук, — це далеко легше. Маркс не написав майже нічого, де б ця теорія. не відогравала ролі. Особливо чудовий зразок застосування її є „18 брюмера Люї Бонапарта”, так само багато вказівок і в „Капіталі”. Далі я можу, звичайно вказати на мої твори: „Переворот у науці, утворений від п-на Дюрінґа” та „Людвіг Фоєрбах і завершення клясичної німецької філософії”, де я подав найдокладніший, як мені відомо, з-поміж усіх інших виклад історичного матеріялізму. ,Марксова й моя провина є почасти в тому, що молоді (марксисти) часом надавали економічній стороні більшого значення, ніж це слід будо робити. Сперечаючися з нашими супротивниками, нам доводилося підкреслювати головний принцип, який вони заперечували, і не завжди бувало досить часу, місця й приводів віддавати належне й іншим моментам, що брали участь у взаємодіянні. Але тільки справа доходила до зображення будь-якої історичної доби, тобто до практичного застосування, справа мінялася, і тут вже не могло бути жодної помилки. На жаль, часто-густо гадають, що нову теорію цілком зрозуміли й можуть її відразу ж застосовувати, лише засвоївши основні твердження, а це не завжди правильно. Це я можу закинути багатьом найновішим „марксистам”, і це іноді спричиняється до надзвичайної плутанини. /267/

Примітка

В цьому листі — відповідь на запитання: як розуміють самі Маркс і Енґельс основне твердження матеріялістичного розуміння історії; чи є згідно з їхнім розумінням визначений момент лише саме виробництво й відтворення дійсного життя, чи воно становить лише основу всіх інших стосунків, що самі справляють дальший вплив.

Надрукований у кн.: К.Маркс і Ф.Енґельс. Вибрані листи. (Уклав В.В.Адоратський. Переклав О. Соболів.) — Державне видавництво «Пролетар», Харків-Київ, 1931. — Стор. 265-267.