Архів для 06.09.2010



Од демократії до комунізму

Андрій Річицький

I.
«Банкротцтво» соціялізму.

«Соціялізм збанкротував» — під таким знаком почалася імперіялістічна війна в 1914 році. Про це банкроцтво протрубила вся буржуазна пресса й література, одночасно вихваляючи розум і патріотичне почуття робітничої кляси, яка через своїх офіціяльних представників по обох боках лінії фронту заявляла про «війну до перемоги», — вихвалюючи Burgfrieden (громадянський мир), що запанував майже по всіх країнах — Европи в ім’я священих національних інтересів. Це було дійсне банкроцтво, але не соціялізму взагалі, а банкроцтво соціяль-демократичних і соціялістичних партій, тих партій, які на протязі десятків літ вели за собою робітниці маси і репрезентували ідею соціялізму. 4 серпня 1914 року, коли німецька соціяль-демократія в своїй більшости голусувала в рейхстазі (німецькому парляменті) за військові кредити, виявила всю ту кризу, яку переживав соціялістичний рух і яка має тісний звязок з тим нечуваним розвитком капиталістичного господарства, котрим позначилися десятиліття в Европі. 4 серпня соціялістичному рухові нанесено серйозне пораження. Цим актом німецька соціяль-демократія свідомо передавала долю німецького народу й пролєтаріяту в руки кайзера Вільгельма, його юнкерскої зграї та імперіялістичної буржуазії. Вотум 4 серпня був лише яскравим покажчиком того занепаду соціялістічного руху, що виявлявся по всіх воюючих країнах вступом соціялістїв у буржуазні уряди, припиненням з боку пролєтаріяту клясової боротьби і патріотично-войовничим настроєм в рядах робитництва й соціялістичного громадянства. Продовжити читання ‘Од демократії до комунізму’

Боротьба за геґемонію

Роман Тиса

Здається, боротьба за геґемонію, якщо вона обмежується культурою і просвітою, що здійснюється в рамках громадянського суспільства та за допомогою запропонованих ним інструментів, приречена на поразку. Ідея подолання капіталізму мирним шляхом через просвіту, профспілку, парлямент, поступові покращення життя там і сям, невеличку — але тут і зараз — дію нагадують утопії теоретиків анархізму першої половини XIX ст., що про них писав Енґельс Марксові у листі від 18 вересня 1846 р.: «Пролетарі повинні збирати дрібні акції. На ці кошти (на початок треба, звичайно, не менше 10-20 тисяч робітників) будують спочатку одну або кілька майстерень з одної або кількох галузей ремества, і частина акціонерів починає там працювати. Продукти вироблені там: 1) продають акціонерам по ціні сировини плюс ціна праці (акціонери не повинні оплачувати прибутки) і 2) що залишається від продуктів після цього — продають на ринку по ринковій ціні. В міру того, як капітал товариства зростатиме через внески нових членів або через нові заощадження старих акціонерів, на цей капітал будуватимуть нові майстерні й фабрики й т. ін., поки, нарешті, всі пролетарі працюватимуть і всі наявні в країні виробні сили будуть куплені, і завдяки цьому капітали, що є в руках буржуазії, втратять свою владу над робітниками, владу добувати з них зиск!..» Приблизно так, напевне, уявляють собі скасування капіталізму й сучасні соціяльні активісти та парляментські радикали. Їхня утопія — перемогти капіталізм його ж зброєю, що зрештою означає прийняття капіталізму як такого, згоду на гру за його правилами, боротьба за якими веде не до руйнування капіталізму, а тільки зміцнює його. Це завжди відкладання рішучого зіткнення на потім, чого ніколи так і не відбувається.


Вересень 2010
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Чер   Жов »
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930  

Введіть адресу своєї ел.пошти