На смерть Левка Майстренка

Крістофер Форд

Сумна звістка прийшла до нас, що в неділю 20 червня у Нью-Джерсі (США) після тривалої хвороби помер Левко Майстренко.

Левко був сином відомого українського марксиста й історика Івана Майстренка. Мешканець до німецького вторгнення 1941 року Харкова, Левко, ледве не потрапили до рук Ґестапо разом з батьком перебралися до Києва. Певний час він провів на західній Україні, де недовго був членом Української Повстанської Армії. З підставними документами він під кінець війни дістався Німеччини, де знайшов притулок у західній окупаційній зоні. Їх розлучили з батьком, якому через його комуністичну діяльність в Радянській Україні відмовили у в’їзді до США.

У США Левко разом із Всеволодом Голубничим, Борисом Левицьким та Іваном Майстренком став одним з провідних членів еміґрантської Української Революційно-демократичної Партії, що вона у 1948-1958 рр. у Мюнхені видавала часопис «Вперед». Особливо близькі стосунки у нього склались із Голубничим. Протягом багатьох років він підтримував тісний контакт з американською лівицею, будучи знайомим з такими її діячами як Макс Шахтман, Джуліус Джейкобсон, Ерл Браудер.

То був час, коли українська діяспорна політика була значно плюралістичніша, ніж зараз, і такі активісти як Левко відігравали в ній ролю храниетелів української марксистської та соціялістичної традиції, що вона на той час були майже повністю знищені Сталіним і Гітлером. Пізніше він співробітничав із молодшим поколінням лівих активістів у діяспорі: Джоном-Полом Химкою, Богданом Кравченком та Марком Бойцуном.

Крім того Левко брав активну участь у культурному житті діяспори. Будучи другом відомого бандуриста Зиновія Штокалки, він орґанізував презентацію його спогадів, записів та фотоархіву. Левко також виступав з лекціями, зокрема про розвиток козацького бароко.

Нещодавно Левко допомагав нам з перевиданням — вперше за 50 років — клясичного дослідження Івана Майстренка з історії партії боротьбистів «Боротьбизм: глава в історії Української революції». Левко із захопленням сприйняв появу в Україні нового покоління радикальних лівих. Він був останнім з живих членів УРДП («Вперед»), і його смерть завершує одну главу історії української революційної лівої, у той час як починається нова. Віддамо йому належне.

Джерело: http://commons.com.ua