Соціолоґ

Роман Тиса

У 1-му випуску київського журналу соціальної критики «Спільне» (квітень 2010 року) міститься інтерв’ю з американським соціолоґом Еріком Оліном Райтом, в якому він, на додаток до всього иншого, називає працю над фундаментальними перетвореннями суспільства та сприяння радикалізації суспільства через відмову від реформаторської діяльности неправдоподібними й виступає за варіянт боротьби за помірковані покращенні тут і зараз. Він заявляє, що його позиція опирається на емпіричний досвід, що «підтверджує історія: ті революціонери, котрі відмовлялись від боротьби за покращення в суспільствах, де прогресивні реформи були можливими, зрештою маргіналізувались». З інтерв’ю не зовсім зрозуміло, чи займається сам Райт якоюсь діяльністю крім наукової. Більше того, на питання «Чи відбулися з моменту публікації Вашої праці («Політики покарання» (1973) — Р.Т.) якісь позитивні зміни в американській пенітенціарній системі, які можна приписати рухам за права в’язнів?» соціолоґ відповідає: «Насправді я не слідкував за цією проблемою, тому не можу дати компетентного коментаря. Мені здається, що здебільшого умови в американських тюрмах набагато гірші сьогодні, ніж коли я писав книгу…». Трохи вище він наводить кілька прикладів змін на гірше в американському суспільстві в цілому, себто сам-же опосередковано доводить неефективність боротьби за досяжні помірковані покращення в цілому для суспільства (не виключено, що певний місцевий поступ можливий, про що Райт говорить: «Час від часу трапляються перемоги — наприклад в справі, яку розглядав каліфорнійський суд, котрий приписав державі покращити послуги в галузі охорони здоров’я для в’язнів».), і все одно виступає за них. «Вірю, бо безглузде!» Можна тільки уявити собі, чим буде заповнена частина ІІ його книжки «Як уявити реалістичні утопії?», що невдовзі має вийти у Verso, в якій він обіцяє докладніше розповісти про свої «проміжкові та симбіотичні стратеґії трансформацій». Насмілюся припустити, що частина II нагадуватиме розширений переказ другої глави «Маніфесту комуністичної партії»:

«Частина буржуазії бажає вилікувати соціяльні лиха для того, щоб забезпечити істнування буржуазного суспільства.

Сюди належать економісти, філантропи, гуманісти, особи, що бажають поліпшити становище трудящих кляс, орґанізатори благодійности, захисники тварин, засновники спілок тверезости, закуткові реформатори найрізноманітніших видів. І цей буржуазний соціялізм опрацьовувався навіть у цілі системи.»

І цей буржуазний соціялізм опрацьовується навіть у цілі стратеґії.

Не вперше Райт демонструє суперечливість у свої поглядах і концпціях. У другій половині 1970-х років він розробляв власний варіянт клясової структури суспільства пізнього капіталізму: клясову структуру з «суперечливими місцеположеннями» між клясами. Клясичну марксистську схему розташованих по вертикалі крупної буржуазії, дрібної буржуазії та пролєтаріяту він доповнив трьома (синхронно до кількости традиційних кляс) «міжклясовими місцеположеннями» — малі роботодавці, напівнезалежні наймані працівники та керівники і начальники; причому одне з « місцеположень» (керівники і начальники) розмістив між крупною буржуазією і пролєтаріятом. Ґеометрично на зміну піраміді з невеличкою вершиною, що спиралась на широку основу, прийшов такий трикутник, який, аби не розсипатися, мав лежати. І його положили. Так вертикаль (напруга) змінилась горизонталлю (розслабленням), і суспільство, в якому меншість панує над більшістю, — загалом з шістьома суспільними ґрупами, вершинами якого не обов’язково залишаються традиційні кляси. Більше того, така фіґура не обов’язково залишається трикутником, адже, по-перше, зник елємент пригноблення (тиску панівної меншости зверху), по-друге, цілком ймовірно, що якщо не за суспільною вагою, то принаймні за кількістю деякі «міжклясові місцеположення» можуть прирівнюватися до традиційних кляс, ґеометрично утворюючи багатокутник чи навіть коло. А суспільне коло — на відміну від суспільної піраміди — ніякої революційної боротьби не передбачає, адже всі розташовані в одній горизонтальній площинні, всі в однакових умовах, ніхто ні на кого не тисне, всі рівні.

12 Responses to “Соціолоґ”


  1. 1 Jerzy 14/05/2010 о 23:46

    Романе!

    Насмілюся продовжити твою логіку щодо аналізу неоліберальних реформ у США і припустити, що товаришам Марксу і Енгельсу неефективно було писати “Маніфест комуністичної партії” в 1848 р. 😉 Бо до наших днів, як відомо, ледь не всі комуністичні партії перетворилися на вищезгаданих буржуазних соціалістів у найкращому разі, а в найгіршому на православних шовіністів.

    Якщо ситуація в американському суспільстві в цілому в останні 30 років погіршувалася, то це ще не означає, що вона до того не покращувалася.

    А чекати видавництво Verso зовсім необов’язково, повний текст книжки Envisioning Real Utopias доступний на сайті автора:

    http://www.ssc.wisc.edu/~wright/ERU.htm

    Можна прочитати другу (і першу, і третю) частини й порівняти зі своїми сміливими припущеннями.

    Також був би вдячний за лінк на інтерв’ю.

  2. 2 Р.Т. 19/05/2010 о 13:36

    Єжи!

    Відразу маю зізнатись: я не зовсім зрозумів твого продовження моєї лоґіки… Відтак, скажу, як зрозумів (перепрошую!): те, що багато революційних партій світу (не всі вони називались комуністичними, між иншим) деґрадували, не означає, що на зміну їм не приходили нові (що не обов’язково називались комуністичними, між иншим).

    «Якщо ситуація в американському суспільстві в цілому в останні 30 років погіршувалася, то це ще не означає, що вона до того не покращувалася.» — Себто останні тридцять — чи навіть сорок (у 1970 році Райту було 23, і він, очевидно, вже брав участь у певних діях чи щось вже писав) — років він діяв (писав) згідно з умовним гаслом ‘think local, act local’ («проміжкові трансформації спрямовані на створення нових форм соціальних можливостей у нішах, проміжках на периферії капіталістичного суспільства, тобто там, де на перший погляд, вони не представляють безпосередньої загрози для пануючих класів та еліт» — цитує соціолоґа перекладач його інтерв’ю), виходячи з досвіду попередніх тридцяти (сорока) років покращень? (Яких, між иншим, і за чий рахунок?) Просто попередні тридцять (сорок) років цей підхід чомусь (я пишу «чомусь», бо ніякої аналізи причин не наведено) не спрацював, але сьогодні, в 2010 році, ми опинилися в ситуації, що повторює 1930-1960 рр., коли це, за твоїм припущенням, спрацювало? Так виходить?

    Мені ще сподобалось «там, де на перший погляд, вони не представляють безпосередньої загрози для пануючих класів та еліт». — Ага, панівна кляса й верхівка неуважні чи тупі, не помітять, як ми під них копаємо. Вони ж не соціолоґи! Та й хто ж буде придивлятися до нас, кротів, удруге?

    Дякую за лінк на книжку (God bless the web)! Почитаю.

  3. 3 Jerzy 19/05/2010 о 21:55

    Погіршення життя в США в останні 30 років точно так само пов’язано з реформізмом, як погіршення життя в Україні в останні 20 років – з революційним марксизмом. Не більше, і не менше. Це щодо твоєї логіки.

    Насправді обидві стратегії мали свої успіхи і багато недоліків. У чомусь спрацювали, але по загальному рахунку – провалились. Це означає, що потрібно заново відкривати дискусію про соціалістичну стратегію (що й робить Райт), а не вважати, що Маркс і Енгельс уже все сказали в Маніфесті.

  4. 4 Jerzy 20/05/2010 о 20:21

    Доповнення з “геометричною критикою” аналізу класової структури Райта ніякої критики не витримує. Правда 😦

  5. 5 Р.Т. 27/11/2010 о 19:43

    Єжи!

    В мережі викладена не вся книжка. Але й того, що є, достатньо, аби скласти собі загальне уявлення про неї (і про автора).

    Якщо ти відкриєш розділ 5, самий його кінець, розрекламованої тобою книжки (ти сам-то її читав до публікації свого коментаря?), то побачиш, хто ту справжній “ґеометричний критик”: 10 креслень шляхів розширення прав суспільства (social empowerment)! З усіх Райтових пропозицій мені сподобалась одна – вибори за жеребкуванням. Але вона не є його винаходом – відоме з античних часів. Що там ще? Вікіпедя як комуністичний проєкт? Елєментарний дохід (basic income)? Ага. Чи може буржуа запропонувати якесь рішення, яке б виходило за межі його світу – світу грошей? Коли читаєш таких науковців, не можеш не згадати Ґрамші (здається, це був він), який називав соціолоґію недофілософією.

    Я здивую тебе, але так само не вважаю, що все сказано в “Маніфесті…” Власне у Маркса й инші книжки є. Ну і крім Райта инші пісьменники є. Чому Райт?

  6. 6 Jerzy 27/11/2010 о 20:03

    Півроку тому ще лежала вся книжка і так само вона є досі на гігапедії.

    Роман, ти, здається, хіба що й відкрив 5 розділ і, не читаючи, побіг писати коментар. Райт не ставив перед собою задачу запропонувати якесь унікальне і оригінальне “світле майбутнє”. Задача книжки поставити питання і намітити шлях для наукового аналізу соціальних альтернатив. Для ілюстрацій він підбирає саме ті альтернативи, які існують наразі хоча б у зародку і активно обговорюються громадськістю. Якщо ж хочеться наукової фантастики, то варто читати справді інших авторів.

    Ну, і щодо геометричної критики. Одна справа – використовувати умовні схеми для ілюстрації аргументів. Інша справа – критикувати
    умовні схеми замість аргументів. Ось це і є “геометрична критика”.

  7. 7 Р.Т. 27/11/2010 о 21:00

    Взагалі-то я відкрив всі розділи з тих, що є на сайт за зазначеним лінком, але ти правий: прочитати ще не означає зрозуміти.

    “Райт не ставив перед собою задачу запропонувати якесь унікальне і оригінальне “світле майбутнє”. – Така от відмова від амбіцій, від утопії мене турбує найбільше. Цей заклик бути реалістами, який я можу пояснити тільки позицією людини, яка не вірить у перемогу, яка примірилась з поразкою.

    “Задача книжки поставити питання і намітити шлях для наукового аналізу соціальних альтернатив.” – Для постановки питання треба було писати товсту, нудну (так! нудну!) книжку цим жахливим науковим жарґоном (книжники для книжників)? Про “наукову аналізу” див. вище думку Ґрамші.

    “Ну, і щодо геометричної критики. Одна справа – використовувати умовні схеми для ілюстрації аргументів. Інша справа – критикувати умовні схеми замість аргументів. Ось це і є “геометрична критика”. – А як же нерозривний зв’язок форми та зміст? Чи одне не обумовлює инше? Я критикую його за його ж праилами: Любите схеми? Що ж, давайте накреслимо парочку! І подивимось, куди ведуть нас і сам цей спосіб мислення, приведуть. І на арґументи, що з нього виходять, подивимось, на те, як вони народжуються.

    Взагалі, я бачу, що наші погляди розходяться (власне, не пригадую випадка, коли б вони співпадали). І чому Райт, а не хтось иншій, відповіді не почув (вельми типово для тебе, між иншим, уникати прямих відповідей на прямі заапитання). Невже крім Райта, нікто таких питань не ставить? Ну, хоча б один приклад соціяльної альтернативи чи схеми з книжки, яка би надихнула особисто тебе? Немає такого… Так що… Не впевнений, що є сенс продовжувати цю розмову.

  8. 8 Jerzy 27/11/2010 о 22:34

    Так Райт не перший відмовився від утопічного соціалізму заради наукового 🙂 При цьому якраз не відкидаючи взагалі постановку питання про альтернативи, а пробуючи (оце справді вперше) піддати їх строгому науковому аналізу. Він не аналізує суспільство, де “кожному по потребам, від кожного по здібностям”, бо його просто ніде нема. Його можна “аналізувати” тільки в “чистій ідеї” – автори Маніфесту давно вже показали, що це мрійництво. Або ж спекуляції на тему, хто буде прибирати лайно при комунізмі. Ми можемо аналізувати альтернативні проекти, які уже хоча б частково втілюються або ж мобілізують маси. От наскільки вони є справді “реалістичними утопіями” – це має бути висновком нашого конкретного аналізу, відповідь не напередзадана класиками.

  9. 9 Р.Т. 27/11/2010 о 22:53

    Два коротеньких зауваження:

    1) я знаю принаймні двох марксистів, які не вважали марксизм наукою чи науковоми соціялізмом і вельми переконливо це обґрунтовували – це Корш і Альтюссер;

    2) Маркс ніколи не відмовлявся від своєї утопії (безклясового суспільства, вільного від експлоатації та відчуження), і всю його роботу – політичну й теоретичну – слід розглядати саме в цій перспективі.

    Ну і питання: Гаразд. Чому б тоді не розгляути в якості альтернативного проєкту створення партизанського загону? Чи ця ідея не мобілізує маси? Невже ніде не втілена, хоча б частково? Що там Райт про це пише?

  10. 10 Jerzy 27/11/2010 о 23:26

    Це так дуже по-анархістськи бачити в революційній організації – в інструменті – втілення бажаного суспільства, тобто ціль 🙂 Партизанські загони мобілізують людей не заради життя в партизанських загонах 🙂

    Хоча аналізувати партизанські загони, безумовно, необхідно, тільки не як “реалістичну утопію”.

  11. 11 Р.Т. 28/11/2010 о 08:59

    Розуміти так партизанській загін (чи революційну партію,чи будь-яку орґанізацію – навіть буржуазну – взагалі) дуже завузько, мені здається, дуже по-соціолоґічному. Навіть якщо припустити, що це всього лише інструмент, слід розуміти, що інструмент впливає не тільки на предмет застосування, але я на свого користувача – як фізично, так у пляні свідомости. Відокремлення засобів від цілі так само не діялєктично як роз’єднувати форму і змісту. (Цілком припускаю, щоправда, що не всі тут переймаються питаннями діляєктичного матеріялізму, і в цьому взагалі-то одна з головних проблєм: смайликів і алєрґії до теорії клясової боротьби багато, а мислення мало.)

  12. 12 Jerzy 28/11/2010 о 11:39

    Не виходить відповідати на поверхову критику без смайликів 🙂 Ну, соціолог Райт (продажна дівка імперіалізму), ну, озброєна група молодиків в уніформах – це ніяк не проект “утопії”, не реалістичної, ні нереалістичної (може, нам не вистачає антиутопій?), ну, схеми використовує (недіалектично)… А по змісту є щось сказати? 🙂


Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.




Травень 2010
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Кві   Чер »
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31  

Останні коментарі

Введіть адресу своєї ел.пошти


%d блогерам подобається це: