Ліве угрупування

РР

За часів Великої французької революції під час засідань Генеральних штатів ліворуч від ведучого засідали представники третього стану. Це вони були локомотивом суспільних змін і домагалися  перегляду суспільних взаємин згідно з гаслом «cвобода, рівність, братерство». Генезис лівого угрупування — це їхня надія і боротьба.

Поділ на ліве угрупування і праве угрупування не віддвічний, він з’явився у визначеному історичному моменті, який був переломний для формування сучасних суспільств. Велика французька революція і формування двополюсного політичного поділу тривало змінило засади мислення про політику. Померла монархія, а народилася республіка. У монархії це король був центральною фігурою політики і гарантом порядку з з божої волі. Знесення монархії і позбавлення релігії монополії на визначення того, що це добрий порядок, створило політику зробило політику ареною боротьби за форму збірного життя. Це від самих людей мала залежати форма, яку вони нададуть світу. За форму цього світу ліве угрупування бореться з правим.

Найбільш загальним філософським підґрунтям лівого угрупування є боротьба за суб’єктивність людини у світі, який складається з його власних витворів. Адже все, що нас оточує, це продукт людини (у тому числі не тільки те, що безпосередньо ми будуємо навколо себе, але також те, чому ми надаємо назву і значення). Причому частина з них відособлена є з-під його контролю і панує над ним. Натомість людина, завжди народжена у наповненому витворами світі, трактує цей стан як натуральний і незмінний.

Ліве угрупування, загально кажучи, прагне перебудови суспільних взаємин, щоб визволити людство від різноманітних обмежень, підчас коли праве угрупування представляє це як натуральне і відвічне. Знесення цих обмежень дозволить створити кращий суспільний порядок. Історичний, а отже змінний протягом часу, характер людської співдружності спричиняє до зміни обмежень, з якими вимірюється ліве угрупування. Початково були це обмеження, пов’язані з феодальним типом суспільної організації та релігійним світоглядом. Ліве угрупування прямувало до знесення порядку, де про позицію суспільної одиниці вирішувало її народження, а нерівності обґрунтовували віднесенням до божого плану. У XIX столітті ліве угрупування вимірюється з нерівностями і примусом, які виникали з модернізації суспільних взаємин. Капіталізм приніс визволення від феода́ла, але замінив його визиском на ринку робочої сили, залежністю від грошей і власника капіталу. Oтже ліве угрупування прямувало до створення порядку, в якому влада грошей і станів, що володіють капіталом стане обмежена настільки, щоб потенціал сучасності служив людству. У XIX столітті ліве угрупування, яке не кидало давніх проблем вимірюється з новими обмеженнями, які виникають з самої модернізації- глобальною бідністю і екологічною загрозою. Коротко кажучи, після завоювання цивільних законів (особиста свобода) та політичних законів (загальне виборче право), ліве угрупування бореться за соціальні та культурні права.

Ліве угрупування звертається до ідеалів свободи, рівності і братерства, щоб репрезентувати всіх цих, які не мають можливості брати участь у громадському житті на повних правах. Тому ліві репрезентує ці групи, які домагаються участі в демократичному порядку, а були з нього виключені різними способами. Домагаються роботи для безробітних, стандарти роботи і гідну винагороду для тих, які працюють, репрезентує жінок, які домагаються участі в політичному і суспільному житті, захищає національні і етнічні меншини, коли вони  стають жертвами агресії і нетолерантності, захищає гомосексуальні особи, що борються за право на публічне визнання.

Репрезентування нових суб’єктів, які з’являються в політичному житті, має служити поширенню області свободи і реалізації ідеалів справедливості. Ліве угрупування виступає за створення інституцій, які захищають свободу і рівність громадян. Ключове значення мають загальні цінність(такі як публічна освіта і служба здоров’я), у цьому найважливіше серед них — країна. Метою є гарантія доступу до безкоштовного оздоровчого догляду і страхових полюсів, що мають вберегти від драматичних поворотів долі; запевнення людям, незалежно від багатства чи народження, можливості розвитку своїх здібностей.

Ліве угрупування, яке прямує до гарантування гідної участі в громадському житті, дбає про формоутворення права, яке дозволяє артикуляцію і регуляцію суспільних конфліктів. Прагне, щоб зв’язки між людьми не були творені відкликанням закликом до партикулярної співдружності, таких як сім’я чи народ, але конструюванням та захистом взаємної залежності осіб, які реалізують ідеали хорошого життя. Люди залежать одне від одного, бо вони одночасно споживачі і співтворці загального добра, такого як здоров’я, чисте середовище чи освіта. Ліве угрупування вважає, що на цій підставі можна створити нові співдружності і реконструювати давні з урахуванням їх тотожності і культурного контексту.

Борючись за суб’єктивність людини, ліве угрупування виступає за втручання країни в господарське життя. Це означає акцептацію для значної податкової прогресії і високих податків від спадкоємства. Податкова прогресія це інструмент, який обмежує надмірний розмах доходів. Йдеться тут про гарантію всім мінімального рівня життя, який обумовлює  участь в політичній співдружності та  користування правами і демократичними свободами, а також можливість дійсного вибору різних життєвих сценаріїв. Розподіл доходів обґрунтоване найчастіше меритократичними аргументами — кращі заробляють більше. Ліве угрупування не вважає нерівності доходів, створених ринком, за адекватну для вкладу роботи і суспільної корисності. Звертає увагу на те, що капіталізм у значний спосіб допускає  роботу людей, яка з різних причин неоплачена або оплачувана низько. Це стосується хоча б жінок, які виконують неоплатну, домашню роботу або тих, які виховують дітей.

Податкова прогресія — цим самим  вирівнянням несправедливого поділу майна. Високі податки із спадкоємства ліквідовують необґрунтовану трансляцію багатств, яка зекріплює нерівності і обмежує життєві шанси «погано народжених» осіб.

У 90-х роках XX століття ліве угрупування у світі і в Польщі раділо з канікул від історії. Канікули оголосив Френціс Фукуиама, який ствердив що історія добігла вже межі і єдиною формою суспільного порядку буде об’єднання ліберальної демократії і капіталізму. Це об’єднування мало гарантувати свободу, справедливість, щастя і ефективність. Ліве угрупування охоче скористалося цими канікулами і схвалило бачення, згідно з яким великі політично-ідеологічні конфлікти закінчилися і єдине, що залишилося людству, це будування добробуту і заживання щастя.

Швидко однак виявилося, що проблеми, з якими традиційно змагається ліве угрупування, зовсім не вдалися на канікули. Неоліберальна господарська політика, якою почали займатися в капіталізмі, позбавленому привиду комунізму, забезпечила господарське зростання, але водночас поглибила прибуткові відмінності, зробила невпевненість праці хлібом насущним і присудила юрби людей на суспільне виключення. Чітко відчутні стали негативні зміни середовища, спричинені діяльністю людини. Інструменти, які повинні були служити людині, знову стали інструментами, які обмежують свободу. Світ щоразу багатший, розвиток нових технологій щоразу швидший, тимчасом людство кидає саме одну зі своїх найбільших здобутків: соціальну безпеку, всюди ростуть нерівності і укріплюються області бідності. Люди замість бути щоразу щасливішими та вільними від відчуття ризику і постійної загрози, вправляються в рух перманентної і всюдисущої конкуренції, що позбавляє власності.

У результаті з’являється агресія (від шкіл до вулиці), злочинність і тероризм, розпадаються суспільні зв’язки, комерціалізуються усілякі області життя людини. Ситуацію зростання невпевненості і далеко просунутого компромісу між партіями лівого угрупування і правого угрупування швидко використали популістські партії. Вони репрезентують тих усіх, які в новому порядку не можуть знайти собі місця і не почуваються в ньому комфортно. Популістські партії переконали їх, що відповідальність за ситуацію, в якій вони опинилися, падає на різноманітного виду меншини або еніматичне зло, яке зауважує око влади (уклади, агенти, «сірі мережі»). Ці меншини це, залежно від країни, іммігранти, національні або етнічні меншини, гомосексуалісти, або фальшиві еліти. Виклик для лівого угрупування- перелам ситуації, в якій за недоліки нинішньої системи платять найслабші, а суспільні не стають вогнищем вироблення нових вирішень, але відіграванням ритуалу офірного цапа. Щоб це зробити, необхідно зрозуміти що метою лівого угрупування не є просто стримання популістів (захист центру), але вишукування раціональних вирішень, які будуть відповіддю на реальні проблеми, підіймання яких забезпечило успіх популістським партіям. Сприймаючи речення метафорично, популізм це погані відповіді на відповідні запитання. Ліві повинні на ці самі запитання надати хороші відповіді.

Конфлікт у політиці демократичної співдружності це щось функціональне. Тому, бо уможливлює артикуляцію поглядів різних суспільних груп і втягує людей у боротьбу. Однак, так є тільки тоді, коли конфлікт не штучний, ритуальний, такий, що відіграється виключно для підтримки інституційного фасаду. Це саме тоді (у епосі «третьої дороги», «нового центру» і тим подібних проектів, які замазують політичні поділи) з’являються популісти. І перемагають, коли суспільство відчуває, що поділи в політичному класі не проводять до його представництва. Тому відбудова лівого угрупування така важлива в Польщі й у цілому світі.

Це вимагає виходу поза компроміс, який виникає з переконання, що історія закінчилася. Сьогодні ліве угрупування мусить вимагати речі, які видаються простими, все ж таки майже нереальними: принаймні елементарної рівності, браку страху перед випадінням за межі суспільства чи врешті свободи від дискримінації на расовому, етнічному, статевому і сексуальному ґрунті. Ці — економічні і культурні — цілі лівої політики тісно між собою зв’язані, бо тільки відкриті на неоднорідність і терпимі суспільства будуть в змозі творити наднаціональну політичну співдружність, необхідну для справляння з економічними проблемами в епосі глобалізації. Ліве угрупування переконане у історичній необхідності побудови такої співдружності — у відповідь на прогресуючу економічну глобалізацію.

25 вересня 2009 р.

Переклали Адріана Вероніка Радомиска, Олена Шеремет

Джерело: http://www.krytykapolityczna.pl

Advertisements

0 Responses to “Ліве угрупування”



  1. Напиши коментар

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s




Лютий 2010
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Січ   Бер »
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728

Введіть адресу своєї ел.пошти


%d блогерам подобається це: