20 червня [1866 р.]
Вчора на раді Інтернаціоналу обмірковувалися сучасні воєнні справи. Про це оголошено заздалегідь і кімната наша була дощенту напихана. Надіслали своїх також і пани італійці. Дискусія, як і слід чекати, перейшла на питання про „національності” взагалі й про те, як ставимося до цього питання ми. Дальше обговорення перенесене на найближчий вівторок.
Французи, яких було дуже багато, не ховали своєї ворожнечі до італійців. /182/
Представники „молодої Франції” (не робітники) почали з того, що всяка національність і самі нації — все це застарілі пересуди. Прудонізоване пітірнеріянство. Всіх треба розбити на дрібні „групи”, або „комуни”, що й собі утворюватимуть „союз”, але не державу. І ця „індивідуалізація” людства і відповідні їй „mutualisme” (взаємодопомога) повинні розвиватися, тим часом історія в усіх інших країнах зупиниться й увесь світ чекатиме, поки, нарешті, французи встигнуть для того, щоб зробити соціяльну революцію. Тоді вони зроблять перед нами спробу, а ввесь інший світ, вражений силою їхнього прикладу, зробить те самісіньке. Якраз того самого чекав Фур’є від своєї зразкової фаляцстери. Взагалі ж усі, хто обтяжує „соціяльне” питання „пересудами” старого світу,—всі вони „реакціонери”.
Англійці дуже сміялися, коли я почав свою промову словами, що наш друг Ляфарґ та інші, скасувавши національності, говорив з нами „французькою мовою”, тобто такою мовою, якою 9/10 авдиторії не розуміють. Далі я натякнув, що, цілком не здаючи собі справи, він під запереченням національностей, мабуть, розуміє поглинання їх французькою зразковою нацією.
Крім того, тепер момент дуже важкий, бо, з одного боку, треба чинити опір, як дурному англійському італьянофільству, як і фалшивій французькій полеміці, спрямованій проти цього. Треба заважати всякій демонстрації, що затягла б наше суспільство в будь-яку з цих крайностей. /183/
Примітки
Помилка нерозуміння ваги національного питання повторялася не раз і пізніше (дискусія про національне питання, особливо під час імперіялістичної війни, див. Ленін, зібр. твори, т. XIX, а такоя VI ленінський збірник, стаття „Революционннй пролетариат и право наций на самоопределение”).
Надрукований у кн.: К.Маркс і Ф.Енґельс. Вибрані листи. (Уклав В.В.Адоратський. Переклав О.Соболів.) — Державне видавництво «Пролетар», Харків-Київ, 1931. — Стор. 182-183.
0 Відповіді to “Вибрані листи: Маркс Енґельсові (20 червня 1866)”