Вибрані листи: Маркс Енґельсові (10 грудня 1869)

Маркс Енґельсові

Лондон, 10 грудня [1869 р.]

Найближчого вівтірка (залишаючи на боці всі „інтернаціональні” і „гуманні” фрази про „справедливість для Ірляндії”, що в раді Інтернаціоналу зрозумілі самі собою), я доводитиму, що  б е з п о с е р е д н і й  і н т е р е с  а н г л і й с ь к о ї  р о б і т н и ч о ї  к л я с и  в  т о м у,  щ о б  з в і л ь н и т и с я  в і д  с в о г о  т е п е р і ш н ь о г о /175/ з в’ я з к у  з  І р л я н д і є ю. На цьому я глибоко переконаний з причин, що їх англійським робітникам почасти я не можу сказати. Довгенько я думав, що ірляндські порядки можна зруйнувати за допомогою впливу англійської робітничої кляси. Цей погляд я завжди висував у „Нью-Йоркській Трибуні”. Глибше вивчення переконало мене зворотного. Англійській робітничій клясі  н і ч о г о  н е  в д а с т ь с я  з р о б и т и, поки вона не спекаються Ірляндії. Центр ваги — в Ірляндії. Ось чому ірляндське питання таке важливе для соціяльного руху взагалі.

Я читав багато витягів із Девіса. Саму книжку лише поверховно перегорнув у музеї. Ти зробиш мені велику послугу, коли спишеш мені всі місця, що стосуються до громадської (сommon) власности. Обов’язково добудь „Промови Керрана”, видані від Девіса. Я хотів тобі їх дати, щоб ти взяв їх із собою, коли ти був ще в Лондоні. Тепер ця книжка ходить по руках англійських членів Центральної ради, і одному богові відомо, коли я її дістану назад. Ця книжка дуже важлива для часу від 1779 до 1800 р. не лише тому, що там промови Керрана (особливо судові,—я вважаю Керрана за єдиного великого адвоката ХVIIIст., за благороднішу особистість, тим часом Ґраттан—парляментський підчихвіст), але тому, що ти там знайдеш усі джерела про об’єднаних ірляндців” (ірляндська таємна спілка). Цей час надзвичайно цікавий—з погляду наукового й драматичного. Поперше, свинство англійців зроблене 1588—1589 р.р. повторено (можливо, що ще в більшому розмірі) і 1788—1789 р.р. Подруге, в ірляндському русі легко виявити клясовий рух. Потретє, огидна політика Пітта. Почетверте, що буде панам англійцям дуже неприємно, так це доказ, що Ірляндія загинула тому, що фактично, з революційного погляду, ірляндці були занадто передовими для англійської черні, яка стояла за короля й за церкву, а з другого боку, англійська реакція в Англії (як і за Кромвеля) корениться в поневоленні Ірляндії. Цьому періодові треба присвятити, принаймні, один розділ, щоб поставити Джона Буля до ганебного стовпа.

Щодо теперішнього  і р л я н д с ь к о г о  р у х у — в ньому три важливі моменти:

1. Опозиція проти адвокатів, політичних ділків і патяканини.

2. Опозиція проти керівництва попів, що є зрадники, як і за часів О’Коннеля і за 1789-1800 р. р.

3. Зростання кляси сільсько-господарчих робітників і суперечність її до кляси орендарів, що виявлялося на останніх мітинґах (подібне явище 1795-1800 р. р.). /176/

Примітки

К е р р а н (1750-1817)—англійський політичний діяч. Борець за визволення Ірляндії. Обраний 1773 р. до палати громад, Керран пристав до опозиції. Протестував проти англійської політики в Ірляндії. Пітт хотів підкупити його посадою й перством. Але Керран не спокусився. Він вступив до нової опозиційної партії, куди ввійшли Ґраттан, Делі, Форбес. Промови Керрана опублікував Девіс 1855 р.

Ґ р а т т а н (1746-1820) — ірляндський політичний діяч.

Надрукований у кн.: К. Маркс і Ф. Енґельс. Вибрані листи. (Уклав В. В. Адоратський. Переклав О. Соболів.) — Державне видавництво «Пролетар», Харків-Київ, 1931. — Стор. 175-176.