Вибрані листи: Маркс Куґельманові (29 листопада 1869)

Маркс Куґельманові

29 листопада [1869 р.]

Ти бачив мабуть у „Volkstaat” запропоновані від мене резолюції проти Ґладстона в питанні про ірляндську амнестію. Я напав тепер на Гладсона — і це тут зчинило галас—так само, як раніш на Пальмерстоиа. Тутешні еміґранти-демагоги люблять поглузувати з континентальних деспотів із безпечного далека. Для мене це має лише тоді свою принаду, коли робиться vultu instantis Tyranni (перед лицем самого тирана).

Однак мій виступ у цьому ірландському питанні про амнестію, а також і моя подальша пропозиція на Генеральній раді про те, щоб обговорити становище англійської робітничої кляси в Ірляндії і ухвалити з приводу цього певну постанову, мали звичайно ще й інші цілі, крім тої, щоб голосно й рішуче висловитися за пригноблювану Ірляндію проти її гнобителів.

Я чимраз більше переконуюсь—і тепер справа лише в тому, щоб прищепити це переконання англійській робітничій клясі,— що вона ніколи не зможе зробити в самій Англії рішучого кроку наперед, поки не зірве остаточно з політикою панівних кляс в ірляндському питанні. Англійська робітнича кляса повинна не лише допомагати ірляндцям, але й взяти на себе ініціятиву щодо розпуску заснованого 1801 р. союзу і заміни його вільним союзом на федеративних основах. І такої політики англійський пролетаріят повинен триматися не через співчуття до ірляндців, а тому, що вона є доконечна з погляду його власних інтересів. Коли це не буде зроблено, то англійський нарід залишиться на поводу в панівних кляс, бо він муситиме діяти разом із ними проти Ірляндії. Кожний народній рух у самій Англії паралізується розбратом з ірляндцями, що і в самій Англії становлять чималеньку частину робітничої кляси. Перша умова визволення пролетаріяту в Англії є повалення англійської земельної олігархії,—але поки ця олігархія зберігає за собою позицію, Ірляндії не можна знищити її влади в самій Англії. Але як тільки ірляндський нарід візьме справу в свої руки, як тільки сам він стане законодавцем і правителем своєї країни і доб’ється автономії,—знищити земельну аристократію (здебільшого це ті самі особи, що й англійські лендлорди) буде незрівняно легше, ніж тут, бо для Ірляндії це не лише економічне питання, а одночасно й національне, аджеж лендлорд в Ірляндії не є, як в Англії, традиційні службові особи й представники країни, а смертельні гнобителі національности. І не лише внутрішній соціяльний розвиток Англії, паралізований теперішнім ставленням до Ірляндії, але ним же пояснюється і її зовнішня політика щодо Росії і Американських Сполучених Штатів. /174/

А що англійський робітник, безперечно має вирішальне значення на терезах соціяльного визволення взагалі, то важливо саме в Англії знайти точку підпори. Справді, адже ж англійська республіка за Кромвеля розбилась об Ірляндію. Non bis in idem. Ірляндці утнули з англійським урядом чудовий жарт, обравши „comvisit felon” (каторжника), О’Донован Росса на депутата парляменту. Урядові газети загрожують уже новим скасуванням Ноbeas Corpuc Act’у й заміною його на „нову систему терору”. Та й справді, Англія ніколи інакше не керувала Ірландією, та й не може керувати нею інакше, поки тримається теперішній союз—інакше, як за допомогою найогіднішого терору й найпідлішого підкупу. /175/

Примітки

О’ Д о н о в а н  Р о с с а (1831-1915) — ірляндський політичний діяч, журналіст. 1865 року заклав у Дубліні орган феніїв „Іrish Реоріе” („Ірляндський нарід”). За революційний напрямок цього часопису його засуджено на довічне ув’язнення. 1869-го року його обрано в Тепперері до парляменту. Вибори були касовані, але О’Донован Росса випущено на волю й 1870 року він виїхав до Америки.

Надрукований у кн.: К. Маркс і Ф. Енґельс. Вибрані листи. (Уклав В. В. Адоратський. Переклав О. Соболів.) — Державне видавництво «Пролетар», Харків-Київ, 1931. — Стор. 174-175.