Росія й Україна на тлі світових подій

Сергій Мазлах, Василь Шахрай

Так було тоді, під час першої доби.

Зовсім інший стан і України, і Росії в добу, що ми переживаємо, другу добу, з жовтня-листопада 1918 року.

І Совітська Росія, і самостійна Україна опинилися в іншому стані, зустрічають інше відношення з боку імперіялістів Германії й Антанти. Власне змінилося відношення лише імперіялістів Германії.

Коли Германія за який-небудь місяць загубила всі свої завоювання на заході, мусіла піти на всі умови миру Антанти, аби тільки мати змогу задушити в себе дома революцію, — вони стали оцінювати і ставитися зовсім по-іншому до Совітської Росії і до самостійности України. Власним досвідом вони переконалися, що жарти з Совітською Росією кепські. «Отрута» більшовизму загрожує затопити всю Европу. Треба знищити її, — але пізно. Імперіялісти Германії пальцем кивнути не сміють без дозволу Вудро Вілсона. І вони ласкаво просять дозволу у апостола визволення народів взяти і їм участь в удушенні Совітської Росії, а задушити її треба обов’язково, — запевняють вони Вілсона. Вудро Вілсон знає се добре і без них. Що ж до підтримання самостійности України, то се питання зовсім зайве, бо імперіялістичній Германії самій «не до жиру — быть бы живу».

У попередній главі ми бачили, як з’єдналися всі бувші і покищо сущі імперіялістичні ватажки круг Вілсона, яка одностайність панує в них щодо революції взагалі, Совітської Росії і самостійної України зокрема. І ся одностайність зразу виявилася, фронт вирівнявся.

Віднині є лише один імперіялістичний центр. І віднині є лише одна політика імперіялістичної інтернаціональної буржуазії щодо Совітської Росії і самостійної України.

Ватажок так званої «добровольчої армії», армії безробітного офіцерства і маминих синків, ген. Денікін, на засіданні краєвої Ради в Катеринодарі оголосив умови згоди з Антантою. Антанта буде під-тримувати лише «добровольчу армію» і ті групи російської контрреволюції, які стоять за відродження єдиної і неділимої Росії. На майбутню мирову конференцію будуть допущені також лише захисники відродження єдиної і неділимої Росії, і ні в якому разі не будуть допущені більшовики і ті новоутворення на місці бувшої Російської імперії, які не стоять на точці погляду «єдиної і неділимої». А з сих новоутворень першою є Україна.

Ся заява Денікіна цілком погоджується і з тою відповіддю, котру одержав представник України в Болгарії від уряду Сполучених Штатів на запитання: чи будуть допущені на майбутню мирову конференцію представники України? «Уряд Вілсона бажає бачити на конференції представника єдиної і неділимої Росії», — була коротка відповідь.

Словом, все ясне. Нема нічого не договореного, не виясненого.

Знищити Совітську Росію і самостійну Україну і відродити єдину і неділиму Росію.

Ясно, як апельсин.

Джерело: Сергій Мазлах, Василь Шахрай. До хвилі. Що діється на Україні і з Україною. – Пролог, Нью-Йорк, 1967.