Вибрані листи: Енґельс Марксові (23 травня 1856)

Енґельс Марксові

Менчестер, 23 травня [1856 р.]

Подорож наша по Ірляндії була така: ми поїхали з Дубліна в Ґалвей на західньому узбережжі, потім двадцять миль всередину країни, потім у Лімеріж, потім вниз Шанноном в Тарберт, Тралі, Кілларней і назад у Дублін. Всього близько 460—500 англійських миль. Ми бачили близько 2/3 усієї країни. За винятком Дубліну,—що стосується до Лондону,—як Дюссельдорф до Берліну, цілком має характер колишньої маленької столиці і збудованої на англійський зразок,—вся країна, а надто міста, справляють таке вражіння, ніби перебуваєш у Франції або в горішній Італії. Від жандарів, попів, бюрократів, адвокатів, дворян аж в очах рябить, і цілковитий брак будь-якої промисловосте, так що просто могло б здатися незрозумілим, з чого живуть всі ці паразити, якби селянські злидні не пояснювали цього.

Помітно по всіх кутках, що „вжито заходів”. Уряд втручається скрізь, про так зване самоврядування немає й мови. /168/

Ірляндію можна вважати за першу англійську колонію, саме за таку, що нею завдяки її близькости до метрополії, керують все ще по-старому. І тут чудово видно, що так звана свобода англійських громадян заснована на поневоленні колоній. Ніде я не бачив стільки жандарів, і пруський жандарсько-спіртуозний вираз обличчя цих констеблів, озброєних карабіном, багнетом і ручними кайданами, доведений тут до високого ступеня досконалости. Своєрідні для країни руїни. Стародавніші з V й VI століття, новітні—XIX століття з всіма переходовими ступенями між ними. Найдавніші—це лише церкви. З 1100 року — церкви й замки. З 1800 року — селянські будинки. По всьому заходу, особливо в околицях Ґалвей, скрізь порозкидувані такі руїни селянських будинків, залишених житцями здебільшого з 1846 р. Я ніколи не думав, щоб голод мав таку, мовляв, наочну реальність. Спустіли цілі села й посередині їх розташувалися чудові парки дрібних землевласників, що майже самі там і живуть. Це здебільшого адвокати. Така картина створилася в наслідок спільного діяння голода, еміґрації й „чистки”. При цьому навіть худоби немає на полях. Рівнина—це буквально пустеля, яка нікому непотрібна. В графстві Клер, на південь від Ґалвей, трохи краще, там є худоба, а ближче до Лімеріка—пагорбки, чудово оброблені фармерами, здебільшого шотландцями. Там країна має буржуазний вигляд. На південному заході місцевість гориста, багато болот і надзвичайно пишні ліси, потім знову тягнуться чудові пасовища, особливо в Тепперері; ближче до Дубліна йдуть місця, де помітно, що земля поступовім попадає в руки великих фармерів.

Завойовні війни англійців, що тривали від 1100 до 1850 р. (по суті війни й облога тривали саме так довго) дощенту зруйнували країну. Багато руїн веде своє походження саме від війни. Через все це і нарід придбав своєрідну вдачу. Не зважаючи на ввесь свій національно-ірляндський фанатизм, властивий цій публіці, вони почувають себе у своїй власній країні не вдома. Ірляндія—саксам. Це тепер здійснилось. Ірляндець знає, що йому немає змоги конкурувати з англійцем, що прийшов з засобами, які переважають усі власні засоби ірландця. Еміґрація йтиме доти, поки нарешті панівний, навіть майже виключно кельтський характер людности, не загине зовсім. Скільки разів ірляндці пробували досягнути чогобудь і щоразу й політично і промислово їх розщавлювали. Приборкуючи їх штучно, систематично додели їх до становища нації злидарів, спеціальністю якої стало постачати Англії, Америці, Австралії і т. д. проституток, поденників, сутенерів, злочинців, шахраїв, жебраків та інших підчихвістів. Зубожіння зайшло тут і в аристократію. Землевласники скрізь збуржуазилися, тут же всюди зубожіли, їхні садиби оточують величезні чудові парки, але навколо—пустеля й ніхто не’ може сказати звідки дістати грошей. /169/

Це дивні типи. Мішаної крови, здебільшого високі на зріст, повні, вродливі парубки, носять величезні вуса під величезними римськими носами, удають полковників у відставці, їздять по країні, шукаючи всіляких розваг, а коли запитаєш про них,—виявляється, що в них ні гроша за душею, по вуха в боргах і живуть і трусяться, щоб не попасти за борги під суд. /170/

Надрукований у кн.: К.Маркс і Ф.Енґельс. Вибрані листи. (Уклав В.В.Адоратський. Переклав О.Соболів.) — Державне видавництво «Пролетар», Харків-Київ, 1931. — Стор. 168-170.

0 Responses to “Вибрані листи: Енґельс Марксові (23 травня 1856)”



  1. Напиши коментар

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.




Грудень 2009
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031  

Архіви

Введіть адресу своєї ел.пошти


%d блогерам подобається це: