Вибрані листи: Енґельс Марксові (травень 1853)

Енґельс Марксові

Без дати, мабуть, травень [1853 р.]

Вчора я прочитав книжку про арабські написи, за яку я тобі казав. Вона досить цікава, хоча скрізь огидно визирає піп і оборонець біблії. Найбільший тріюмф для нього в тому, що він міг вказати на кілька помилок Ґіббона в стародавній /52/ географії, звідки він і виводить висновок, що й теологія Ґіббона теж нічого неварта. Книга називається «The Historical Geography of Arabia by the Reverend Charles Forster» (Історична географія Арабії його велебности Чарлза Форстера). Найкращі висновки, що випливають звідси такі:

1. Наведена в книзі «Буття» генеалогія, що її видають за генеалогію Ноя, Авраама і т.д., є по суті досить вичерпливий перелік бедуїнських племін того часу відповідно до більшої чи меншої споріднености в говірках і т.д. Дотепер бедуїнські племена називають себе, як відомо, Бені Салед, Бені Юсуф і т. ін., тобто сини такого то і такого то. Ця назва, що походить із стародавньо-патріярхального ладу життя, призводить до такого роду генеалогії. Перелік родів у книзі «Буття» потверджується більш-менш і стародавньою географією, і новітні подорожні наводять, що ці старовинні ймення з деякими діялектичними відмінами здебільшого існують ще й тепер. Із цього випливає, що євреї були таке саме бедуїнське плем’я, як і всі інші, але це плем’я стало неподібне на інші й опинилося в суперечності з ними через місцеві умови, хліборобство й т.ін.

2. З приводу великого арабського наїзду, про який ми говорили раніш, — саме, що бедуїни, як і монголи час від часу повторяли свої напади, що асирійське й вавилонське царства заснували бедуїнські племена на тому самому місці, де пізніше виник багдадський халіфат. Основники вавилонського царства халдеї і далі існують в тій самій місцевості під назвою Бені-Халед. Швидке виникнення великих міст Ніневії і Вавилону відбувалося так само, як 360 років тому ще виникали такі самі величезні міста Аґра, Делі, Лаґор, Мутан в Ост-Індії, завдяки або афганському або татарському наїздам. Отже магометанські наїзди втрачають характер чогось особливого.

3. Мабуть там, де араби були осілі, — на південному заході, вони були такий самий цивілізований нарід, як єгиптяни, асиріяни і т.ін., що видно з їхніх будівель. Це, також багато пояснює в магометанському завоюванні. Що ж до релігійного шахрайства, як видно із старовинних написів на півдні, — де все ще переважає старовинна національно-арабська традиція монотеїзму (як у американських індійців), при чому єврейська традиція є лише невелика частка її, із цих старовинних написів ясно випливає, що релігійна революція Магомета, як і всякий релігійний рух, формально був реакцією, поворотом, до старого, до простого.

Тепер для мене цілком ясно, що єврейське так зване «святе письмо» є не що інше, як запис стародавніх арабських релігійних і племенних традицій, які змінилися через те, що євреї рано відокремилися від своїх — споріднених племен, але й далі кочових — сусідів. Те, що Палестину з арабського боку оточує пу стеля, країна, яка належить бедуїнським племенам, пояснює /53/ самостійний розвиток (євреїв). Але стародавні арабські написи: традиції і коран, а також і та легкість, з якою пояснюється, всі родовідні і т.ін., — все це доводить, що головний зміст (єврейських релігійних традицій) був арабський або навіть правильніше: загально-семітський, вроді нашої Едди й німецьких переказів про героїв. /54/

Надрукований у кн.: К.Маркс і Ф.Енґельс. Вибрані листи. (Уклав В.В.Адоратський. Переклав О.Соболів.) — Державне видавництво «Пролетар», Харків-Київ, 1931. — Стор. 52-54.