Найбагатший з поп-музичних всесвітів

rip-it-up-2005Ρoмąн Пíıцąлoв

Рецензія на кн.: Simon Reynolds. Rip It Up And Start Again. Post-punk 1978-1984
London: Faber and Faber, 2005. 608 стор.

Саймон Рейнолдс – англійський музичний журналіст. Він є автором кількох книжок про поп-музику та з соціології поп-музики, останньою з яких і є “Rip It Up And Start Again”. Присвячена вона пост-панку – музиці, що, грубо кажучи, прийшла після Sex Pistols. Пост-панку в широкому розумінні цього слова, тобто новій хвилі популярної музики – від невротичного дабу Джона Лайдона та Publc Image Limited до гіпертрофованого попу Frankie Goes To Hollywood.

Книжку розбито на дві великі частини – „Пост-панк” і „Новий поп і новий рок”. Частини розбито на глави, в кожній з яких йдеться або про музичний напрямок (наприклад, індастріел чи ноу-вейв), або про сцену, що сформувалася в певному місті (є глави про Лідс, Манчестер, Сан-Франциско) чи навколо якогось лейбла (2-Tone, Postcard), або про споріднених за духом та ставленням до матеріалу виконавців (скажімо, в другій главі розповідається про двох одинаків, нарочито аполітичних аутсайдерів Говарда Дівото (Buzzcocks, Magazine) та Віка Ґодара (Subway Sect)). Оповідь ведеться не зовсім хронологічно. Вона часто плигає туди-сюди та уривається зі словами „ми ще повернемося до нашого героя пізніше”. Однак читач не кидається напризволяще – для тих, хто заблукав у часі, в кінці книжки наведено хронологічну таблицю.

Автору симпатичні герої його розповіді, хоча й у різному ступені. Коли мова заходить за постпанків, то Рейнолдс схвально ставиться практично до всіх, про кого пише. Внесок у справу створення „нової музики” кожного музиканта з книжки виглядає вагомим (тоді як із записів – не завжди). Тим не менше, якщо проаналізувати обсяг тексту, присвяченого тому або іншому виконавцю, та частоту згадування імен, можна назвати тих, кого він вважає особливо важливими – це, в першу чергу, британці Public Image Ltd., Magazine, Subway Sect, Pop Group, Slits, Gang Of Four, Cabaret Voltaire, Human League, Fall, Joy Division, Scritti Politti (здається, улюблений гурт Рейнолдса), Wire, Throbbing Gristle, а також американці Pere Ubu, Devo, Talking Heads і Tuxedomoon. Коли ж справа доходить до нового попу, то тут він стриманіший в оцінках, зазначаючи, що в 1980-81 – роках переходу від пост-панку до нового попу/року – соціально-політична заангажованність та нонконформізм, в т.ч. музичний, виродилися в ескапізм та святкування гедонізму. Так, революції не тривають вічно. Вони, зазвичай, або призводять до встановлення влади нової, революційної бюрократії, або – у разі поразки – замінюються реакцією. (Цікаво, що при всій своїй любові до „революційного” пост-панку, назву для своєї книжки автор запозичив у „реакційного” новопоп-гурту Orange Juice – так називався один з їхніх гітів 1982 року.) Найяскравішими моментами „нового попу” проголошені Specials, Dexy’s Midnight Runners, Associates, ABC, Soft Cell.

Рейнолдс пише і про музику, і про позамузичні аспекти. Він багаторазово підкреслює безпрецедентне до того у поп-музиці навантаження пісень соціальною критикою, політикою (головним впливами тут були Мао, Ґрамші, Лукач, Дебор), дабом та вільною імпровізацією. Втім, замість того, щоб зосередитися на цих унікальних особливостях пост-панку, він часто захоплюється накладами платівок і місцями в гіт-парадах. В результаті, вирок багатьом пісням (альбомам) звучить так: „вона не потрапила навіть в верхню сороківку”. На цьому розмова про художні якості твору закінчується. Складається враження, ніби пише не музичний критик, а біржовий брокер.

Брак власного досвіду (сам письменник не встиг на „свято” через вік – у 1978 йому було лише п’ятнадцять) примусив звернутися до джерел. Такими прислужилися в першу чергу англійські музичні щотижневики New Musical Express, Melody Maker (в ньому Рейнолдс пізніше працював і сам), Record Mirror та Sounds. Звідси сильний журналістський присмак: книжка має форму довжелезного репортажу, не дуже аналітичного, але багатого на кумедні історії.

Мені, чий особистий пост-панк-досвід не йде ні в яке порівняння з досвідом англійського журналіста (я знаю постпанків виключно з записів, та й то, почутих через багато років після того, як все скінчилося), було б нахабством робити зауваження щодо складу виконавців, які з’являються на сторінках “Rip It Up”, Тим не менш, наважуся сказати, що про ньюйорківців Television слід було б написати побільше. Ні, їх не забули зовсім. Вони згадуються, але якось між іншим. Єдиним поясненням цьому може бути те, що цей постпанківський за естетикою гурт рухався не в такт з історією – хронологічно він був прото-панк-колективом і припинив своє існування до початку пост-панку. Обійшов автор увагою і лондонців Stranglers (нехай вони з присмаком ретро, але були в таких милих серцю Рейнолдса гіт-парадах!).

Два слова безпосередньо про видання. На жаль, в книжці не знайшлося місця для додатку з бодай коротенькими, вибірковими дискографіями. Їх автор вирішив розмістити окремо на власному веб-сайті (www.simonreynolds.net). Таке рішення не можна назвати зовсім поганим, але зручніше мати все за можливістю в одному місці. Веб-сайт Ренолдса, до речі, ігнорувати не слід. Крім цих дискографій на ньому розміщено ще один тематичний текст – „Дискографія. Частина друга: маловідомий пост-панк”. В ньому наведені стислі відомості про виконавців та гурти кінця 1970-х – початку 1980-х (часто з „третіх музикальних країн” – Нідерландів, Бельгії, Німеччини, Японії), яким не знайшлося місця безпосередньо в книжці. Дуже інформативний додаток y 58 сторінок, який взагалі можна розглядати як окрему книжку.

Британська преса вже проголосила “Rip It Up” „книжкою року”. І цілком заслужено: наскільки натхненним був описаний період у музиці, коли ентузіазм у слухачів запалювали навіть найскромніші та найневдаліші експерименти, настільки ж натхненною – попри всі недоліки – вийшла й книжка про нього. Її цінність як довідника і як вихідного пункту для знайомством з пост-панком важко переоцінити. Головним же для мене в ній стало ось що.

Здається, Рейнолдс ніде не пише про це відкрито (лише в одному місці він скромно зазначає, що 1978-84 рр. були такими ж самими багатими на відкриття, як і 1960-і), але книжка мимоволі підводить до думки, що саме пост-панк (разом з панком), а не біґ-біт з гард-роком, був справжньою рок-музикою. Рок у традиційному розумінні цього слова, рок від Елвіса Преслі до Pink Floyd був лише прелюдією до вибуху 1976-78 років, в результаті якого утворився найбагатший з усіх можливих поп-музичних всесвітів. Населили цей всесвіт люди, які мали на меті створення нового майбутнього для музики. На практиці прагнення до нового майбутнього виразилося у переосмисленні підходу до композиції (відмові від ритм-н-блюзу як пісенної основи, розрідженні музики в ямайському дабі, пересадженні авангардних експериментів на ґрунт поп-музики), операційній автономії (заснуванні незалежних рекорд-лейблів, створенні незалежних мереж розповсюдження записів, самвидав-журналів), спробах синтезу західної музики і музик третього світу – саме синтезу, а не імпорту екзотичних брязкалець для декорування еклектичних музконструкцій. Ось, скажімо, що полишили по собі миролюбні гіппі? Смайлики, фенєчки й фільми про багатотисячні фестивалі на стадіонах. А що полишили по собі руйнівні (пост-)панки? Незалежний підхід до творчості та шляхи культурного спротиву, що продовжують слугувати до сьогодні. Зрозуміло, що такий погляд на пост-панк означає повну ревізію історії популярної музики 1950-80-х. Думка про цю ревізію є дуже захоплюючою. Чимало відкриттів можна було би зробити у переписуванні історії поп-музики з цієї точки зору. Це могло б стати предметом окремої статті або навіть книги, і я впевнений, якщо така написана буде, вона матиме ефект бомби, що вибухнула. Така книга – наступний за ”Rip It Up” крок.

Джерело: «Аутсайдер» (Київ). — №7, 2007.

Advertisements

0 Responses to “Найбагатший з поп-музичних всесвітів”



  1. Напиши коментар

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s




Жовтень 2009
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Вер   Лис »
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031  

Введіть адресу своєї ел.пошти


%d блогерам подобається це: