Глобальне селище і права народів

Томіслав Сунік

Найбільшими конфліктами майбутнього будуть не боротьба лівих з правими, чи Заходу зі Сходом, а — боротьба сил націоналізму та регіоналізму проти гасла всесвітньої демократії. Висока ідея світового поселення, здається, спіткнулася через підйом Східноєвропейського сепаратизму, чиї поштовхи можуть невдовзі зруйнувати крихку рівновагу Західного світу.

Вже, навіть, догма прав людини приноситься в жертву правам народів, і прагнення історичної єдності поступається місцем відокремленим суспільствам, позбавленим ідеології.

Після поразки комуністичного інтернаціоналізму годинник історії обернувся в інший бік, у зв’язку з цим згадуються слова консерватора Джозефа де Местра, що жив у 19 столітті: „Я бачив поляків, росіян, італійців, але я ніколи не бачив людину”. Дійсно, ніхто ніколи не бачив цю узагальнену універсальну людину, звільнену від економічних обставин та історичного тягаря, на основі якої ми будуємо ідеологію прав людини. Її образ видається дуже неясним, в той час як у повсякденному житті ми постійно стикаємось із реальними людьми з їх специфічними особливостями. Той , хто живе у Брукліні, має інше уявлення про права людини, ніж мешканець Балкан; у мусульманського фундаменталіста інше почуття громадянського обов’язку, ніж у католика. Підйом національних почуттів у Східній Європі не слід розглядати лише як наслідок комуністичного економічного хаосу; це скоріше бажання людей оживити свою національну пам’ять, яка тривалий час була пригнічена комуністичним універсалізмом.