Антоніо Ґрамші
Зошит 8, §‹211›. Поняття «матеріялізму» у певні періоди історії культури слід розуміти не у вузькому технічно-філософському сенсі, а в тому значенні, якого воно набуло в культурних дискусіях енциклопедистів. Матеріялізмом називався будь-який спосіб мислення, що виключав реліґійну трансцендентальність, а значить у дійсності увесь пантеїзм й іманентну школу філософії та нарешті, ближче до наших часів, будь-які форми політичного реалізму. Навіть сьогодні у католицькій полєміці ми часто бачимо, як це слово вживають саме у такому значенні: матеріялізмом є будь-який спосіб мислення, який не є «спіритуалізмом» у вузькому розумінні, себто мається на увазі реліґійна духовність, а значить все геґельянство та клясична німецька філософія загалом разом з французькими енциклопедистами та просвітниками. Так само в суспільному житті «матеріялізмом» називають все, що намагається віднайти сенс життя не в раю, а на цій землі; цікаво, що таке розуміння «матеріялізму», що походить з феодальної культурного, взяли на озброєння сучасні промисловці, проти яких воно свого часу було спрямоване. Будь-яка економічна діяльність, що виходила за межі середньовічного виробництва, була «матеріялізмом», тому що здавалася «самоціллю», економікою заради економіки, діяльністю заради діяльности тощо (сліди цього розуміння збереглись у мові: geistlich у перекладі з німецької означає «клерикальний»; так само в російській «духовний»; в італійській «духовний батько»; тобто взагалі дух означав Святий Дух).
Одну з причин — і, мабуть, одну з найважливіших причин, — через яку історичний матеріялізм зведено до традиційного матеріялізму, слід шукати в тім, що історичний матеріялізм представляв ніщо инше, як переважно критичну фазу філософії, в той час як завжди істнує «попит» на завершені та досконалі системи. Але завершені та досконалі системи є завжди справою окремих філософів, і в них історично обумовлена частина, себто така, що вона відповідає сучасним ним життєвим умовам, супроводжується частиною абстрактною, «аісторичною» в тому розумінні, що вона зв’язана з попередніми філософіями (думка, що породжує думку абстрактно), і своєю появою вона завдячує зовнішнім та механічним вимогам до системи (її внутрішньої гармонія та архітектури), а також особистій ідіосинкразії. Але філософія епохи не є філософією особистости або ґрупи — вона є сукупністю усіх філософій усіх особистостей і ґруп [+ наукові погляди] + реліґія + здоровий глузд. Чи можна створити таку філософію «штучно»? Чи за допомогою окремих осіб або ґруп? Критична діяльність є єдино можливою, особливо така, що спрямована на постановку та критичне вирішення конкретних філософських проблєм. А поки що треба виходити з того уявлення, що нова філософія не є жодною з минулих філософій тощо.
1932 р.
Переклад з італійської: «Вперед»
Джерело: Antonio Gramsci. Quaderni del carceri. Torino: Giulio Einaudi editore, 1975. — Quaderno 8 (XXVIII), §‹211›. — P. 1069.
0 Responses to “Поняття «матеріялізму»”